Купівля-продаж Аляски: відмінності між версіями

Після програшу [[Кримська війна|Кримської війни]] від коаліції [[Велика Британія|Великої Британії]] та [[Франція|Франції]] [[Російська імперія]] опинилася ву складному фінансовому становищі. Царський уряд боявся втрати Аляски без будь-якої компенсації в разі нового військового конфлікту, особливо якщо він відбуватиметься зі Сполученим Королівством Великої Британії та Ірландії, від чийого флоту надзвичайно важко захищати віддалену територію і він може легко перемогти російські війська. Тим більш, що до того часу [[Велика Британія]] вже мала відкриті золоті копальні в прибережній до Аляски території [[Британська Колумбія|Британської Колумбії]] і активно цікавилася золотими запасами сусідньої Аляски. Тому [[Олександр II (російський імператор)|Олександр II]] вирішив продати Аляску [[США|Сполученим Штатам]] і доручив російському послові у [[Вашингтон]]і баронові [[Стекль Едуард Андрійович|Едуарду фон Стеклю]] вступити в переговори з тодішнім [[Державний секретар США|держсекретарем США]] [[Вільям Генрі Сьюард|Вільямом Сьюардом]].

Але ще напередодні [[Кримська війна|Кримської війни]] ідею продати Аляску в досить делікатній формі висловлював генерал-губернатор Східного Сибіру Микола Муравйов-Амурський. Його міркування зводилися до того, що питання про передачу Сполученим Штатам російських заокеанських володінь рано чи пізно буде поставлене і захистити ці віддалені території Росія не зможе. Російське населення на Алясці становило тоді за різними підрахунками від 600 до 800 чоловік. Креолів налічувалося близько 1900, алеутів трохи менше п'яти тисяч. На цій території проживало 40 тисяч000 індіанців [[Тлінгіти|тлінкитів]], які не вважали себе підданими Росії. Для освоєння території площею понад 1,5 мільйона км², настільки далекого від інших російських земель, росіян було явно недостатньо.