Після краху у січні 1997 року [[фінансова піраміда|фінансових пірамід]], Албанія зіткнуласьзіткнулася з найсерйознішою кризою у посткомуністичному періоді. Від дій банків постраждало понад 300 тисяч чоловікосіб. Населення втратило від 1,5 до 2 млрд мільярдів доларів США. Перші протести почались того ж дня, коли було оголошено про банкрутство «фінансових пірамід». Починаючи з [[15 січня]] у містах [[Тирана]], [[Люшня]] та [[Вльора]] відбувались виступи обманутих вкладників, що вимагали від уряду повернути свої заощадження. Однак уряд відмовився компенсувати втрати населення, обмежившись забороною діяльності «пірамід».<ref>{{cite web|url=http://www.kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=13372|title=Голодний бунт обманутих вкладників|publisher=Коммерсантъ|publication-date=11 березня 1997 року|accessdate=2011-06-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6I56wHO9b?url=http://www.kommersant.ru/doc/13372|archivedate=2013-07-13|deadurl=no}}</ref>
== Повстання ==
Наприкінці лютого почалось повстання на півдні країни, у містах [[Вльора]] й [[Саранда]], де населення захопило зброю на армійських складах. Відставка уряду, оголошена 1 березня, та введення у країні надзвичайного стану не змогли зупинити повстання. 2 березня парламент оголосив у країні надзвичайний стан. [[Салі Беріша]] віддав військам наказ зайняти міста, що повстали, але ті відмовилисьвідмовилися відкривати вогонь і частково перейшли на бік народу. Повстанці стали безперешкодно захоплювати всі південні міста й до середини березня знаходилисьперебували на підступах до Тирани. Почалась евакуація дипломатичних представництв. Нова хвиля біженців хлинула до Греції та Італії. Подальше розширення повстання було призупинено лише після того, як влада зламала армійські склади у Тирані, [[Дуррес]]і й [[Кавая|Каваї]] та роздалироздала зброю своїм прибічникам у центрі й на півночі Албанії.
== Врегулювання конфлікту ==
Наприкінці березня уряд Албанії звернувся до західноєвропейських держав з проханням про військову інтервенцію з метою попередження громадянської війни. [[28 березня]] Рада Безпеки ООН ухвалила рішення про направлення до Албанії 7-тисячного контингенту багатонаціональних сил ООН під керівництвом [[Італія|Італії]] для забезпечення охорони під час проведення гуманітарних операцій з розподілу продовольства. Іноземні військовослужбовці розміщались у всіх крупнихвеликих портових містах й у міжнародному аеропорту поблизу Тирани. Багатонаціональні сили залишались в Албанії до 14 серпня 1997 року. За три місяці протистояння у країні було вбито 1,5 тис.тисячі чоловікосіб, ще 3,5 тис.тисячі отримали поранення.
== Наслідки ==
В результаті цих заворушень було розкрадено армійські склади, на яких зберігались величезні запаси зброї, накопичені за увесьвесь час існування комуністичного режиму, й викрадено до 610 тисяч одиниць стрілецької зброї.<ref>{{cite web|url=http://www.rian.ru/world/20050510/39961110.html|title=Албанія: за 8 років вдалось конфіскувати лише третину зброї у населення|publisher=РІА-Новости|publication-date=10 травня 2005 року|accessdate=2011-06-10|archiveurl=https://www.webcitation.org/6I570FFWh?url=http://ria.ru/world/20050510/39961110.html|archivedate=2013-07-13|deadurl=no}}</ref> Таким чином, мілітаризація албанців стала прелюдією до [[Косовська війна|Косовської війни]] й важливим кроком до відновлення [[Велика Албанія|Великої Албанії]].
