'''Усанович Михайло Ілліч''' ([[1894]]-[[1981]]) — [[хімік]], академік АН КазССР (1962), доктор технічних наук (1938), професор (1935), заслужений діяч науки КазССР.
Закінчив [[Київський університет]] (1917). Працював у керованій академіком [[ВерндськийВернадський Володимир Іванович|В. І. Вернадским]] хімічній лабораторії [[АН УРСР]] у м. [[Київ|Києві]] (1919-1920), технічний керівник хіміко-фармацевтичного заводу, співробітник [[Київський політехнічний інститут|Київського політехнічного інституту]] (1924-1929), професор Томського (1930-1934), Середньоазіатського (1935-1944) університетів, завідувач кафедрою Казахського університету (1944-1981).
Розробив кількісну теорію [[розчинирозчин|розчинів]]. Показав, що так називана аномальна [[електропровідність]] – не виняток, а правило, довів помилковість застосування [[закон розведення Оствальда|закону розведення Оствальда]] до більшості розчинів. Сформулював узагальнену теорію [[кислоти|кислот]] і [[основи|основ]]. Установив, що системи, у яких відбувається хімічна взаємодія, підпорядковуються законам ідеальних розчинів лише за умови вираження складу через рівноважні концентрації. Вивів рівняння залежності неколлигативних властивостей розчинів ([[щільність]], [[в'язкість]]) від їхньої складу.
