Усанович Михайло Ілліч: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
 
переклад та вікіфікація
Рядок 1:
'''Усанович Михайло Ілліч''' ([[1894]]-[[1981]]) — [[хімік]], академік АН КазССР (1962), доктор технічних наук (1938), професор (1935), заслужений діяч науки КазССР.
Усанович Михаил Ильич (1894-1981)
 
Химик, академик АН КазССР (1962), доктор технических наук (1938), профессор (1935), заслуженный деятель науки КазССР.
Закінчив [[Київський університет]] (1917). Працював у керованій академіком [[Верндський Володимир Іванович|В. І. Вернадским]] хімічній лабораторії [[АН УРСР]] у м. [[Київ|Києві]] (1919-1920), технічний керівник хіміко-фармацевтичного заводу, співробітник [[Київський політехнічний інститут|Київського політехнічного інституту]] (1924-1929), професор Томського (1930-1934), Середньоазіатського (1935-1944) університетів, завідувач кафедрою Казахського університету (1944-1981).
Окончил Киевский университет (1917).
 
Работал в руководимой академиком В. И. Вернадским химической лаборатории АН УССР в г. Киеве (1919-1920), технический руководитель химико-фармацевтического завода, сотрудник Киевского политехнического института (1924-1929), профессор Томского (1930-1934), Среднеазиатского (1935-1944) университетов, заведующий кафедрой Казахского университета (1944-1981).
Розробив кількісну теорію [[розчини|розчинів]]. Показав, що так називана аномальна [[електропровідність]] – не виняток, а правило, довів помилковість застосування [[закон розведення Оствальда|закону розведення Оствальда]] до більшості розчинів. Сформулював узагальнену теорію [[кислоти|кислот]] і [[основи|основ]]. Установив, що системи, у яких відбувається хімічна взаємодія, підпорядковуються законам ідеальних розчинів лише за умови вираження складу через рівноважні концентрації. Вивів рівняння залежності неколлигативних властивостей розчинів ([[щільність]], [[в'язкість]]) від їхньої складу.
Разработал количественную теорию растворов. Показал, что так называемая аномальная электропроводность – не исключение, а правило, доказал ошибочность применения закона разбавления Оствальда к большинству растворов. Сформулировал обобщенную теорию кислот и оснований. Установил, что системы, в которых происходит химическое взаимодействие, подчиняются законам идеальных растворов лишь при условии выражения состава через равновесные концентрации. Вывел уравнения зависимости неколлигативных свойств растворов (плотность, вязкость) от их состава.
 
Основные научные работы:
===Основні наукові праці===
· Теория кислот и оснований. Алма-Ата, 1953.
· Исследования* в области растворов и теорииТеорія кислот иі основанийоснов. [[Алма-Ата]], 19701953.
* Дослідження в галузі розчинів і теорії кислот і основ. Алма-Ата, 1970.
 
[[Категорія:Персоналії Ус]]
[[Категорія:Українські хіміки]]