Гармоніка (наука): відмінності між версіями

Обов'язкові відділи (частини) гармоніки встановив у IV &nbsp;ст. до&nbsp;н.&nbsp;е. [[Аристоксен]]: про [[Музичний звук|звуки]] (що розуміються музично-логічно, тобто як матеріал для «гармонійного»), про [[Музичний інтервал|інтервали]], про [[Роди мелосу|роди]], про [[Звукоряд|звукорядизвукоряд]]и («<nowiki/>[[Повна система|системах]]<nowiki/>»), про тони (тобто про [[Лад (музика)|лади]]), про [[Метабола|метаболи]], про [[Мелодія|мелопею]]. Таким чином, гармоніка охоплювала всі необхідні аспекти звуковисотності, від акустико-математичних до музично-логічних категорій. Збереглися навчальні гармоніки [[Клеонід|Клеоніда]]а, [[Нікомах Гераський|Нікомаха]], [[Гауденцій|Гауденція]], [[Аліпій (музикант)|Аліпія]], анонімів {{Нп|Йоганн Фрідріх Беллерман|Беллермана|ru|Беллерман, Иоганн Фридрих}}; дослідження гармонії (зокрема в пізніших переказах) залишили {{Нп|Адраст Афродісійський|3=ru|4=Адраст Афродисийский}}, [[Клавдій Птолемей|Птолемей]] та ін.

Розгляд ритму в музиці, вірші і танці не входив до проблематики гармоніки. Цій галузі знання присвячувалась інша мусична наука -&nbsp;— «ритміка» (збереглися фрагменти трактату Аристоксена «Елементи ритміки»; їй присвячена частина дев'ятої книги трактату [[Марціан Капелла|Марціана Капели]] «Про одруження Філології та Меркурія» тощо).

У латинській літературі гармоніку також називали «<nowiki/>[[Музика|музикою]]<nowiki/>» (musica), маючи на увазі не музичне мистецтво (в тому сенсі, як його розуміють у [[Нова історія|Новий час]]), а науку про звуковисотну будову музики. У цьому сенсі, наприклад, назва трактату «Основи музики» (Institutio musica) [[Боецій|Боеція]] слід розуміти як основи гармоніки, тобто вчення про гармонію (в античному розумінні цього слова). У такому ж сенсі слід розуміти й численні середньовічні трактати-«музики» (наприклад, «{{Нп|Musica enchiriadis|3=en}}» {{Нп|Гукбальд Сент-Аманський|Псевдо-Гукбальда|ru|Хукбальд Сент-Аманский}}, «Музика» [[Герман із Райхенау|Германа Розслабленого]] тощо), в яких досліджується [[етос]] музичного мистецтва і далеко не практичні навички музикування (музичного виконавства), а викладено вчення про музичну гармонію. Як і в грецькій античності, в середньовічних гармоніках (наприклад, у трактаті «De harmonica institutione» {{Нп|Регіно Прюмський|Регіно Прюмського|ru|Регино Прюмский}}) трактується звуковисотна структура монодії ([[Григоріанський спів|григоріанський хорал]]), а не багатоголосся.

У Росії розуміння гармоніки як «науки гармонії» простежується аж до [[XIX століття]], його зафіксовано в першій російській {{Нп|Енциклопедичний лексикон|універсальній енциклопедії|ru|Энциклопедический лексикон}} Плюшара <ref>Т. 13. Спб. 1838, с. 317.</ref> .

Об'єкт вивчення старовинної гармоніки -&nbsp;— звук певної висоти, для якого в низці трактатів використовувався спеціальний термін {{Lang-grc|φθόγγος}} (в латинській транслітерації -&nbsp;— {{Lang-la|phthongos}}), і зв'язки різновисотних звуків такого роду. Звуки (звучання) невизначеної висоти (як, наприклад, виття вовка, мукання корови тощо, а також мова людини), які узагальнено іменувалися [[Екмеліка|екмелічними]], не можна точно виміряти, і тому вони не є об'єктом вивчення в гармоніці. Сучасна гармонія переважно займається звуками певної висоти, але також вивчає і злиті звучання (як, наприклад, в [[Сонорика|сонорній]] музиці).

Старовинна гармоніка вивчає тільки [[Еммеліка|еммелічні]] звуки, тобто звуки, придатні для мелодії. Сучасна гармонія включає в сферу свого розгляду будь-які звуки, наприклад, «брудні ноти» (dirty tones) в [[Джаз|джазіджаз]]і, відголоси й інші екмелічні явища в музичному [[Фольклор|фольклоріфольклор]]і.

Старовинна (особливо антична) гармоніка вивчає звуковисотність ''одноголосої'' музики (склад античної музики являє собою переважно [[Монодія|монодію]]). Шкільна гармонія, що орієнтується на класичну мажорно-мінорну [[Тональність (музика)|тональність]], вивчає переважно багатоголосу музику [[Гомофонія|гомофонного]] складу. Гармоніка вивчає інтервали і всілякі монодійні [[Лад (музика)|лади]], шкільна гармонія вивчає (терцові) акорди і їх закономірні зв'язки на основі лише двох багатоголосих ладів -&nbsp;— [[Мажор|мажорумажор]]у і [[Мінор (музика)|мінору]].

Предмет вивчення ''сучасної'' гармонії (наприклад, у вченні про гармонію [[Холопов Юрій Миколайович|Ю.]] [[Холопов Юрій Миколайович|Н.&nbsp;Холопова]]) -&nbsp;— будь-яка звуковисотна структура будь-якого [[Музичний склад|складу]], музика як одноголоса, так і багатоголоса.