Лодзинське гето: відмінності між версіями

'''ЛодзькеЛодзинське гетто''' (''Litzmannstadt Ghetto'') — друге за величиною [[Гетто в період Другої світової війни|гетто]] на території [[Польща|Польщі]], організоване [[Націонал-соціалізм|нацистами]] для [[євреї]]в, [[Роми|циган]], [[Комуністична партія|комуністів]], представників інших [[етнос]]ів і [[Політична партія|партій]], а також [[Злочин|кримінальних]] елементів. [[Гетто в період Другої світової війни|Гетто]] задумувався як тимчасове місце концентрації небажаних елементів, але розвинулося у значний промисловий центр, який працював на потреби [[Вермахт]]у. Завдяки високому рівню продуктивності праці, який був досягнутий в гетто, і тотальної системи контролю, його ліквідація відбулася лише в серпні [[1944|1944 року]], коли останні жителі були вивезені в [[Аушвіц|Освенцим]]. [[Лодзь]] (Ліцманштадт) перебувала на території, включеній до складу Рейху.

Гетто було створено [[8 лютого]] [[1940|1940 року]].<ref name="jvl1940">{{Cite web|url=http://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/Holocaust/Chronology_1940.html|title=Chronology of Jewish Persecution: 1940|publisher=Jewish Virtual Library|archiveurl=https://www.webcitation.org/619ABBBV1?url=http://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/Holocaust/Chronology_1940.html|archivedate=2011-08-23|accessdate=2010-02-12|deadurl=no}}</ref> Жителі гетто були фізично повністю ізольовані від навколишнього населення. Щільність населення була дуже високою, понад 40 тисяч чоловікосіб на квадратний кілометр, в середньому 6 осіб на кімнату.

За весь час існування гетто там померло більшепонад 40 000 осіб від голоду, тяжких умов праці, поганої гігієни. Померлих ховали на новому єврейському цвинтарі в Лодзі. [[Юденрат]]у, незважаючи напопри перешкоди, створювані нацистами, вдалося створити впорядковану систему охорони здоров'я, лікарні, поліклініки, станції швидкої допомоги, аптеки, організована допомога жінкам, дітям, туберкульозним та діабетичним хворим.

У гетто була організована також система освіти. З вересня [[1939|1939 року]] по кінець [[1941|1941 року]] працювали школи. Були зроблені спроби організації коледжу (1940), професійної школи (1941), діяли курси перекваліфікації, організовані курси математики, викладали також&nbsp;[[їдиш]] на окремих [[фабрика]]х. Велося неофіційне навчання дітей. Таким чином, в гетто відтворювалися структури за зразком існуючихнаявних у довоєнний час в єврейському суспільстві.

Культурне життя в гетто поступово зосередилося майже повністю навколо [[юденрат]]а (хоча була і неофіційна культурна робота). В гетто була розвинена система надання соціальної допомоги, як з точки зору того, хто її організовував (юденрат, профспілки, політичні партії), так і з точки зору того, хто її отримував (жебраки, старі, діти, різні робочі, активісти партій, наближені до юденрату особи). В гетто [[Націонал-соціалізм|нацисти]] не тільки знищили [[Синагога|синагоги]], але і забороняли молитися, справляти [[Шабаш (єврейський)|суботу]] і відзначати релігійні свята. Причиною заборони відправлення релігійного служіння є як чисто практичні цілі начебто збільшення економічної користі від праці шляхом заборони [[юдаїзм]]у, так політичні&nbsp;— для зниження впливу етно-релігійноїетнорелігійної єдності, зниження рівня організованості для спрощеного контролю-за межами гетто. Політичні партії були досить активні в Лодзькому гетто, тут організовувалися і страйки іта демонстрації, і навіть [[кібуц]]и, велася підпільна робота.

З 204 тисяч євреїв, які пройшли через Лодзьке гетто, вижили лише 10 тисяч. Даних пощодо в'язнямязнів інших національностей немає.

Одним з них є Ісраель Криштал, мешканець Лодзі, кондитер (нар. 15.09.1903), пізніше потрапив у [[Аушвіц|Освенцим]] і на момент звільнення з нього важив 33&nbsp;кг. В 2016 роціроку Кришталу виповнилося 113 років.