Відмінності між версіями «Верхній Дорожів»

нема опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
{{Село|
| назва ='''Верхній Дорожів'''
| область =[[Львівська область]]
| lat_deg = 49 || lat_min = 28 || lat_sec = 39
| lon_deg = 23 || lon_min = 31 || lon_sec = 31
| адреса = с. Дорожів, вул. Шевченка, 23 }}
}}
 
'''Ве́рхній Дорожів''' ({{lang-en|Verkhniy Dorozhiv, у народі скорочено — Дорожів}}) — село в [[Меденицька селищна громада|Меденицькій селищній громаді]], [[Дрогобицький район|Дрогобицького району]], [[Львівська область|Львівської області]]. Населення становить 1599 осіб.
 
 
== Назва ==
Через село вела дорога зі [[Львов | Львова]]а до [[Дрогобич]]а. Цією дорогою перевозили різний товар та матеріали. Під час переходу треба було відпочити і людям і коням. Місцем відпочинку було обрано [[Комарно]] і Дорожів. Ціни на продукти і сіль тут були високі, що і стало причиною до виникнення назви «Дорожня», а згодом — Дорожів.
 
7 травня 1946 року рішенням [[Президія Верховної Ради УРСР|Президії Верховної Ради УРСР]] було перейменовано в [[Дублянський район|Дублянському районі]] населені пункти Дорожів-Горішнянської сільської Ради: хутір Мельники Горішні&nbsp;— на хутір Горішні Мельники, село Дорожів Горішній&nbsp;— на село Верхній Дорожів, а Дорожів-Горіщнянську сільську Раду, відповідно до назви її центру,&nbsp;— на Верхньодорожівську. Також перейменували населені пункти Дорожів-Долішнянської сільської Ради: хутір Мельники Долішні&nbsp;— на хутір Долішні Мельники, село Дорожів Долішній&nbsp;— на село Нижній Дорожів і Дорожів-Долішнянську сільську Раду, відповідно до назви її центру,&nbsp;— на Нижньодорожівську.<ref>[[s:Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.5.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Дрогобицької області»|Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.5.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських Рад і населених пунктів Дрогобицької області»]]</ref>
 
== Історія ==
Село Дорожів засноване у сиву давнину близько ХІІ&nbsp;— ХІІІ ст. Найдавніша письмова згадка про село відноситься до ХІІІ ст. і згадується в грамоті короля Лева Даниловича:<blockquote>''“Я«Я, князь [[Лев Данилович|Лев]], возвали єсмо з Литовської землі Стефана Лізда, дали єсми єму в Самборскій волости село Гординю, а другоє '''Дорозево''' зо всіми ужитками і землею, і сіножатами, со дубравами, з лісами, і бортами, і сітми, і з ріками, і со млином, і со єзіорми, і потоки, со криничами, і со риніами, і со всіми прави, так яко сми сами держали і тако далисмо єому на вікі і дітіом єго і внучатом єго і правнучатом єго на вікі. В ненадобі уступатисіа на тоє слово нікому, а хто сіа уступит суд ми і з ним будемо мати перед Богом”Богом».''</blockquote>Оскільки немає відповідних прикінцевих клаузул документа, місце складання документа не відоме. Не відомий також час його написання. Якщо його видавав князь [[Лев Данилович]], то видано його було до 16 березня 1301 року, як вважають вчені&nbsp;— дати його смерті, якщо це був [[Лев ІІ]] (Лев Юрійович), то теж не пізніше 21 травня 1323 року, який саме тоді помер.
 
Якщо грамоту видав князь [[Лев Данилович]], то видано її було до 16 березня 1301 року, як вважають вчені, це дата його смерті. <ref>Грамота князя Лева, архів Перемиського гродського суду, в кн.. Виханський Богдан, Дублянська околиця Самбірщини, Дрогобич, Коло, 2005, с. 70</ref>
 
Датою заснування села можна вважати 6 липня 1375 року, цього дня польський король [[Володислав Опольський]] видав грамоту, за якою невідомий з іменем Ясько отримав село на тих самих умовах, що й інші васали зі сплатою двох грошей і несення військової служби й участі у військовому поході разом з одним копіпйником і одним стрільцем:<ref>Akta grodzkie i ziemskie z czasỏw Rzeczypospolitej polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie (далі&nbsp;— AGZ) / Wyd. O Pietruski, X. Liske, A.Prochaska.&nbsp;— Lwów: Galicyiski Wydział Krajowy, 1878.&nbsp;— T. VII №11№&nbsp;11</ref>:<blockquote>''“м«м. Велюнь, 6 липня 1375 року.
В імя боже. Амінь. Завданням його величества короля звернути увагу, щоби його піддані задля чести своєї служби пильнували і відчували потребу зросту й могутності та піднесення для них самих пожитку і користі, для того ми Володислав божою ласкою князь Опольський, Велюнський і пан Руси на вічну памятку повзяв гадку в своїй щедрості подарувати одному з найвірніших вірному і послушному Яськови і його правним спадкоємцям посілість нашу, Дорожів звану, що находиться в Самбірському повіті зі всіми правами і приналежностями, користями і ужитками, межами кругом відграничену і відділену, з полями управними і нововизначеними, з лісами, гаями, дубровами, пасіками, ожиновими кущами, з ловами і птахівництвом, з луками, пасовиськами, корчмами, рибними ставами, млинами, озерами, багнами, горами, горбками, долинами, рівнинами, з водами і водними спливами, як також зі всіми іншими володіннями, пожитками і ужитковинням, що в названій посілості Дорожів повстануть або з часом прийдуть в посідання, утримання і потверджуємо тому ж Яськови і його дідичам та правним спадкоємцям після прав і звичаю в той самий спосіб, в який і інші пани ввійшли в посідання дібр, мають вічно її уживати, утримувати, продати, в другі руки передати або дарувати, заміняти, заставити і ужитковання після свойого бажання змінити; а зате сам Ясько і його правні спадкоємці мають нам і нашим наслідникам помагати у воєнному поході з одним піхотинцем і одним лучником, наколиби на нашій руській землі зайшла така потреба, як рівнож услугувати нам та щорічно в нашу касу вносити в день святого Мартина два великі гроші чиншу. Обіцяємо також тому Яськові і другим, наколи буде спійманий на війні і взятий в полон або прогнаний з нашої громади або якесь інше зайде на нього нещастя, ухвалою досвідчених мужів постаратися йому допомогти. На довід вище згадоного підписом власноручним з приложенням нашої великої печатки підтверджуєм.
Виконано і датовано у Велюню шостого тижня по празнику святого Петра і Павла року божого тисяча триста сімдесять пятого (1375) в приявності: Андрія Екоміда, пана на Коширі і Мерботі, старости Радля Венстова і пана Івана нашого секретаря та многоих інших достойних”достойних».''</blockquote>
 
== Релігія ==
=== Народилися ===
* [[Андрухів Дмитро Семенович]]&nbsp;— [[літературний критик]], [[перекладач]].
* Бодник Андрій Андрійович &nbsp;— мовознавець, етнограф, художник-аматор.
* [[Грицай-Перебийніс Дмитро]]&nbsp;— [[генерал-хорунжий]], головний командир (1942—1943), шеф штабу [[Українська повстанська армія|УПА]] (з 1944).
* Заяць Василь Федорович&nbsp;— художник-модельєр. Народний майстер декоративно-прикладного мистецтва.
* Заяць Мар'ян "«Цяпка" »&nbsp;— районний провідник ОУН. Загинув 6 лютого 1945 &nbsp;р. при облаві НКВС, застреливши себе з пістолета, щоб не потрабити до рук радянських спецслужб.
* Злупко Андрій&nbsp;— священник УГКЦ, останній Апостольський Адміністратор Лемківщини.
* [[Злупко Степан Миколайович]]&nbsp;— [[доктор економічних наук]], [[професор]], лауреат премії ім. [[Михайло Туган-Барановський|Михайла Туган-Барановського]] [[НАН України]].
* Лучків Іван &nbsp;— громадський діяч, бакалавра механічної (1951) і магістра ядерної (1959) iнженерiї у Торонтському університеті, віце-президент кoмпанiї «Viceroy Ma­­nufacturing», бібліо­граф, зібрав особисту бібліотеку із близько 10-ти тис. українських книжoк i пам­флетiв.
* [[Макух Іван]]&nbsp;— український галицький державний, громадсько-політичний діяч.
* Щербак Василь Іванович "«Нечай" »&nbsp;— багатолітній районний провідник ОУН, комендант районної СБ. Загинув 25 листопада 1951 &nbsp;р. разом з дружиною при облаві НКВС.
 
=== Пов'язані з Дорожовом ===
* [[Бровдій Василь Михайлович]]&nbsp;— український учений-ентомолог. Доктор біологічних наук, професор. Академік &nbsp;АН ВШ України з 2006 р. Уродженець м. Іршава Закарпатської обл. Працював учителем біології і хімії середньої школи в с. Дорожів (1957–19581957—1958).
* [[Вітик Семен Гнатович]]&nbsp;— громадсько-політичний і профспілковий діяч на Дрогобиччині. Редагував часопис РУРП «Селянин». Засновник УСДП, посол до Австрійського парламенту (1907—1918). Член КП(б)У з 1925 року. Навчався в школі с. Дорожів.
* [[Григорій (Лакота)]]&nbsp;— український релігійний діяч. Єпископ-помічник Перемишльський УГКЦ. Ректор Перемишльської духовної семінарії. Жертва сталінського терору. Адміністратором села Дорожів (1919-19241919—1924).
* Старинський Микола "«Думний"»&nbsp;— станичний ОУН, командир теренової сотні УПА-Захід; загинув 12 квітня 1947 року в селі Дорожів.
* [[Осьмак Кирило Іванович|Осьмак Кирило Іванович (псевдо «Марко Горянський»)]]&nbsp;— діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної Визвольної Ради. Уродженець м. Шишаки на Полтавщині. Після сутичка між відділами УПА та частинами Червоної армії Кирило Осьмак був поранений і переховувався в с. Дорожів, маючи документи на чуже ім'я. 12 вересня 1944 &nbsp;р. під час облави, влаштованої НКВС, Кирила Осьмака заарештували в хаті Летнянчина.
* [[Шевчук Василь (священик)]]— український релігійний діяч, священник УГКЦ, капелан УПА. Служив у церкві св. Юра в с. Дорожів (1930-19311930—1931).
 
== Література ==
* [https://web.archive.org/web/20060924001826/http://rajon.drohobych.com.ua/ Офіційний сайт дрогобицького району]
* [https://medenycka-gromada.gov.ua/ Меденичі&nbsp;— офіційний портал громади]
* https://decentralization.gov.ua/gromada/1073/composition
* [[Дрогобицький район]]
 
{{Дрогобицький район}}
 
 
{{Drohobych-Raion-geo-stub}}
[[Категорія:Села Дрогобицького району]]
[[Категорія:Населені пункти України, засновані 1600]]
 
*https://decentralization.gov.ua/gromada/1073/composition