Вікіпедія

Показник заломлення: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 266:
Показник заломлення вимірюють за допомогою [[рефрактометр]]ів, а метод аналізу, що базується на такому вимірюванні, називається [[Рефрактометрія|рефрактометрією]]. Існує кілька принципових схем вимірювання цього показника.
 
Найпоширенішим є вимірювання кутукута [[Повне внутрішнє відбиття|повного внутрішнього відбиття]]. Перевагами цього способу є мала кількість речовини, необхідна для дослідження, а також їх компактність&nbsp;— наприклад, у [[рефрактометр Аббе|рефрактометрі Аббе]] рідина заливається в тонку щілину між гіпотенузними гранями двох прямокутних призм, що мають високий показник заломлення<ref name="farm">{{cite web |url=https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1092/refraktometriya |назва=Рефрактометрія |автор=Костіна Т.А. |веб-сайт= Фармацевтична енциклопедія }}</ref>. За схожим принципом працює рефрактометр Пульфриха, але у ньому навпаки, світло спрямовується паралельно межі поділу двох середовищ, і вимірюється кут, на який воно відхилилося.
 
Для дрібних твердих часток використовують [[імерсійний метод]]&nbsp;— частки занурюють у ряд рідин із відомими показниками заломлення, і спостерігають за інтерференційної картиною, що утворюється. Таким чином знаходиться пара рідин, одна з яких матиме менший показник заломлення, ніж досліджувана речовина, а друга&nbsp;— більший.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Показник_заломлення