Корабельна артилерія: відмінності між версіями

Морська артилерія [[Середньовіччя]] і [[Новий час|Нового часу]] була представлена великокаліберними лафетними й малокаліберними [[вертлюжна гармата|вертлюжними]] <nowiki>гарматами</nowiki>, розміщеними на одній або кількох палубах ([[дек]]ах). Сукупність гармат одного дека називалася батареєю<ref>{{книга|автор= |частина= Батарея на парусном корабле|посилання частина= https://dic.academic.ru/dic.nsf/sea/11483/Батарея|заголовок= Толковый Военно-морской Словарь|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= |видавництво= |рік= 2010|volume= |pages= |allpages= |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru}}</ref>, а кораблі з таким розташуванням артилерії з часів раннього парового флоту іменують батарейними<ref>{{книга|автор= |частина= Батарейный корабль|посилання частина= https://dic.academic.ru/dic.nsf/sea/525/БАТАРЕЙНЫЙ|заголовок= Толковый Военно-морской Словарь|оригінал= |посилання= |відповідальний= |видання= |місце= |видавництво= |рік= 2010|volume= |pages= |allpages= |серія= |isbn= |тираж=|ref =}} {{ref-ru}}</ref>. Калібр гармат поступово зменшувався з висотою палуби: найважчі стояли на нижній палубі (гондеку), найлегші&nbsp;— на верхнійголовній палубі (також на верхній і на [[шканці|шканцях]]). [[Лафет]]и, що замінили раніші примітивні станки, мали вигляд низьких візків, споряджених чотирма коліщатками. Стрільба велася через бортові амбразури ([[гарматний порт|гарматні порти]]), які в похідному стані закривалися ззовні [[люк]]ами. Відкіт гармати для заряджання і подальший накат до порту здійснювалися закріпленими на лафеті ''гарматними [[талі (морська справа)|талями]]'', а втягання їх всередину корпусу&nbsp;— ''відкотними талями''. Крім [[рим (кільце)|римів]] для гарматних і відкотних талів, на лафеті були рими для ''брюка''&nbsp;— товстого [[трос (морська справа)|каната]], що охоплював [[винград]] ствола і кріпився кінцями до луток портів: він затримував відкіт після пострілу<ref>{{ВТ-ЭСБЕ|Брюк, веревка}}</ref><ref>{{ВТ-ВЭС|Винград}}</ref>. Внаслідок [[хитавиця|хитавиці]] морські гармати вимагали надійного кріплення: у похідному положенні ствол зв'язували тросом («швартували») до талів або до коліс лафета, а дуло&nbsp;— до римів у верхній лутці порту. Для безпеки під колеса лафетів підкладали клини, а задні рими лафетів одного борту з'єднували довгим тросом, який проходив через рими на палубі і через гаки на бокових лутках портів. Відкриття і закриття люків портів проводилося за допомогою ''порт-талів''. [[Артилерійське приладдя]] розміщалося біля гармат (банники, забивачі, шуфлі, пижівники&nbsp;— на стволах, гандшпуги і ломи&nbsp;— під лафетами), основні артилерійські запаси і запасні частини&nbsp;— в особливій каюті поруч [[крюйт-камера|крюйт-камери]].

У другій половині XIX столітті морська артилерія докорінно змінюється. Поява [[панцерник (тип корабля)|панцерних кораблів]] викликає перехід від [[батарейна палуба|батарейного компонування]] до [[башта (зброя)|баштового]] й [[каземат]]ного.