Червоний харчівник: відмінності між версіями

|сайт = http://www.zefir.by/

}}

 

== Історія ==

[[1890]] року Райцин продав завод купцеві Зусману Рабіновичу. У [[1892]]-[[1897|1897 роках побудовано]] цегляну будівлю, придбано нове обладнання. [[1898]] року Рабінович продав частину власності Ашерові Рабіновичу та Шмерці Голадцю. [[1902]] року завод перейшов у власність поміщиків Вікентія Козел-Поклевського та Карла Незабитовського. [[1913]] року новим власником став купець 1-ї гільдії Янкель Разовський.[[Файл:Зефір_«Першы_Бабруйскі»._ААТ_«Чырвоны_харчавік».jpg|праворуч|міні| Зефір «Перший Бобруйський»]]Після [[Жовтневий переворот|приходу більшовиків]] завод був [[Націоналізація|переданий повітовому]] комісаріатові, і його керівником став Геца Фрід. [[1921]] року за нового директора С. Л. Ґінзбурґа виробництво припинилося. [[1924]] року завод було передано Белхарчтресту, розпочався капітальний ремонт. Були створені виробничі відділи: бродіння, вальцювання, затирання, замочування, прасування, фасування. Наступного року завод виробив понад 700 кг дріжджів, які постачались переважно в [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Україну]], а також у Бобруйську та [[Могильовський район|Могильовську області]].

 

 

— халвовий, а 1937 року — дріжджовий магазин. До [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]] фабрика випускала 33 види кондитерських виробів загальною вагою 7000 тонн.