Ромуло Бетанкур: відмінності між версіями

[[1936]] року, після смерті Вісенте Гомеса та з приходом до влади генерала [[Елеасар Лопес Контрерас|Елеасара Лопеса Контрераса]], Бетанкур повернувся до Венесуели та [[1941]] року заснував опозиційну реформістську партію «[[Демократична дія (Венесуела)|Демократична дія]]», ставши одним з її лідерів. У жовтні [[1945]] року Бетанкур брав участь в усуненні генерала [[Ісайас Медіна Ангаріта|Ісайаса Медіни Ангаріти]], який перебував при владі з [[1941]] року.

 

 

[[1958]] року після усунення Хіменеса від влади в результаті збройного повстання Бетанкур повернувся на батьківщину та в лютому [[1959]] року знову став президентом. Він розпочав перетворення в країні: почав надавати землю безземельним селянам, покращив систему освіти й соціального захисту та намагався диверсифікувати економіку. Негативно ставився до диктатури [[Рафаель Трухільйо|Рафаеля Трухільйо]] у [[Домініканська республіка|Домініканській республіці]], проте у той же час Бетанкур стояв на антикомуністичних засадах, займав ворожу позицію до [[Куба|Куби]] та країн соціалістичного блоку. Висунув «доктрину Бетанкура», що містила заклик до латиноамериканських держав не підтримувати дипломатичні відносини з урядами, що прийшли до влади недемократичним шляхом, маючи на увазі, в тому числі, [[Куба|Кубу]].