Курган: відмінності між версіями

Згідно з [[Етимологічний словник української мови|етимологічним словником української мови]] слово '''''курган''''' запозичене з [[Половецька мова|половецької мови]] ''kurgan'', що означає: ''твердиня, насипний [[Вал (споруда)|вал]], [[фортеця]], висока [[могила]]''. Слово є пов'язаним зі словом з [[Перська мова|перської мови]] ''gurxane'', яке у свою чергу походить від ''gur&nbsp;— могила'' та ''xane&nbsp;— [[дім]]''.<ref>[http://litopys.org.ua/djvu/etymolog_slovnyk.htm Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.&nbsp;О.&nbsp;Потебні; Редкол. О.&nbsp;С.&nbsp;Мельничук (головний ред.) та ін.&nbsp;— К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7. Т. 3: Кора&nbsp;— М / Укл.: Р.&nbsp;В.&nbsp;Болдирєв та ін.&nbsp;— 1989.&nbsp;— 552 с. ISBN 5-12-001263-9 // стр. 152]</ref>.

Чим більше пагорб, тим більше заслуг і слави в похованого. За своїми масштабами будівництво могил перевершило багато видів підземних споруд, охопивши десятки різних народів і кілька історичних епох (від 4-го тис. до Р. Х. до XIV—XVI&nbsp;ст.). Найбільше в Україні [[Кіммерійські кургани|кіммерійських]], [[Скіфські могили|скіфських]] та [[Сарматські могили|сарматських]] могил. Могили зводилися звичайно напівсферичної або конічної форми, висотою до 20&nbsp;м. Будівельним матеріалом служили для них ґрунт, брикети [[Дерново-підзолисті ґрунти|дерну]], камінь. На відміну від інших підземних споруд, які зводилися в гірських масивах або у виробках під поверхнею землі, поховальні камери могил, ставали «підземними» завдяки створенню насипу над ними. У деяких випадках, могильна камера споруджувалася після зведення могили способом прохідницьких робіт.

Кургани-могили збереглися вна багатьохвсіх регіонах земліконтинентах (за винятком [[Австралія|Австралії]] та Антарктиди), причому українське Північне Причорномор'я, землі України зосередилизосередило досить численну й представницьку їхню частину. Примітно, що перша відома згадка про могили причорноморських степів зроблена [[Геродот]]ом в V&nbsp;ст. до Р. Х. У своїй «Історії» він розповідає, що місцеві жителі показали йому в гирлі [[Дністер|Дністра]] величезну могилу, в якій, за переказами, були поховані останні кіммерійські царі. Незважаючи на інтерес до могил шукачів скарбів, згадки про них в епоху середньовіччя були досить рідкісні. У середині XVII&nbsp;ст. турецький мандрівник [[Евлія Челебі]] (1611—1682) описав деякі могили України, у тому числі т.&nbsp;зв. «Пагорб Сулеймана», з вершини якого він бачив всю турецьку армію (свідчення значних розмірів кургану).

Піонером у дослідженні слов'янської спадщини, виявився ідеолог польського національно-визвольного руху, історик Іоахим Лелевель (1786—1861). Саме він в 1800&nbsp;р., будучи ще студентом, образно використав символ могили й сформулював ідею, що надихнула цілу плеяду діячів польської культури:

Могили були відбитізгадувалися в рядках [[Пушкін Олександр Сергійович|Олександра Пушкіна]] й [[Адам Міцкевич|Адама Міцкевича]], вони склали найважливішуважливу частину символіки в поезії [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] (образ козацької могили).

Першим ідею опису й вимірів «всіх більших могил» висунув у 1818&nbsp;р. польський учений З. Ходаковський. Детальну програму дослідження могил від [[Дунай|Дунаю]] до [[Волга|Волги]] розробив і представив ву 1837&nbsp;р. ув Товариство історії й стародавностей, російськихросійський етнограф В.&nbsp;В.&nbsp;Пассек (1808—1842). Мета пропонованої роботи полягала в тім, щоби «відкрити новий шлях для історичних досліджень про ті століття, для яких не існує літопису». Це закладало основи нової науки&nbsp;— [[Археологія|археології]], що як історичні джерела розглядала не письмові свідчення, а пам'ятники матеріальної культури.

До середини XIX&nbsp;ст. дослідження могил, носили переважно описовий і картографічний характер. Населення України завжди зв'язувало могили з похованнями, вважаючи їх козацькими могилами, однак учені висували й інші версії: оборонні споруди, спостережні пункти, визначники [[Сторони світу|сторін світу]], стародавні святилища, [[храм]]и йта ін. Різноманіттю думок служиласприяла та обставина, що у більшості обстежених могил, один бік був завжди крутішим, за інший (із протилежного боку)протилежний, причому крутий схил був обов'язково звернений до півночі. Пізніше було встановлено, що це явище не рукотворне, а природне. З південного боку насипу, швидше танув сніг (іноді кілька разів на рік), поступово розмиваючи й подовжуючи саме цей схил. За тисячоріччятисячоліття крутизна схилів і форма основи істотно видозмінювалися.

Перші розкопки причорноморських могил, провів на початку 1850-х років генерал і археолог О.&nbsp;С.&nbsp;Уваров (1825—1885), використовуючи солдат як землекопів солдат. З другої половини XIX&nbsp;ст. починається лавиноподібне зростання розкопок могил на терені України, знахідки з яких поповнили найкращі музеї [[Країна|країни]]Російської імперії. Більшість розкопок на території [[Україна|України]] (понад 500 могил) виконувалися під керівництвом професора [[Варшавський університет|Варшавського]], а потім [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Московського]] університетів Дм. Я. Самоквасова (1843—1911). Після завершення розкопок групою Д.&nbsp;Я.&nbsp;Самоквасова, великі могили відновлювалися у попередньому вигляді. Це були перші випадки відновлення могил у світовій практиці, які, на жаль, одержали лише обмежене поширення.

В останні десятиліття XIX&nbsp;ст. були проведені масштабні розкопки скіфсько-сарматських могил українських степів, які проводив професор Петербурзького університету М.&nbsp;І.&nbsp;Веселовський (1848—1918). Його археологічні експедиції істотно поповнили фонди Ермітажу й склали джерельну базу для вивчення скіфо-сарматського світу. Особливо варто виділити, розкопки могил [[Бронзова доба|епохи бронзи]], проведені на початку ХХ ст. В.&nbsp;О.&nbsp;Городцовим (1860—1945) у [[Харківська губернія|Харківській]] і [[Катеринославська губернія|Катеринославській губерніях]] (досліджено 187 могил). Аналіз отриманих даних дозволив ученому вийти на виділення [[Ямна культура|ямної]], [[Катакомбна культура|катакомбної]] й [[Зрубна культурно-історична спільність|зрубної]] археологічних культур, які послідовно змінювали одна одну. Ця класифікація (періодизація) археологічних культур [[Стародавній світ|стародавнього світу]], одержала світове визнання. Відому скіфську могилу «<nowiki/>[[Чортомлик (могила)|Чортомлик]]<nowiki/>» та ін. могили Січеславщини, досліджував у 1862—1863 роках [[Забєлін Іван Єгорович|І.&nbsp;Є.&nbsp;Забєлін]].

Протягом ХХ ст. були детально дослідженодосліджені сотні великих могил [[Український степ|українських степів]]. Так, 1924 року, академік [[Яворницький Дмитро Іванович|Д.&nbsp;І.&nbsp;Яворницький]] (1855—1940) досліджував могили катакомбної культури бронзової доби. Український археолог [[Мозолевський Борис Миколайович|Б.&nbsp;М.&nbsp;Мозолевський]] (1936—1993) дослідив відому скіфську [[Товста Могила|Товсту Могилу]] та відкриввіднайшов славнозвісну [[Пектораль з Товстої Могили|пектораль]]. Дослідження велися і у період [[Німецька окупація Західної України|німецької окупації України]] в роки другої світової війни (за особливим наказом А. Гітлера).

Дослідження не припинялися навіть у період [[Німецька окупація Західної України|німецької окупації України]] в роки другої світової війни (за особливим наказом А. Гітлера). Численні могильні знахідки, поповнили скарбницю світової культури шедеврами творів мистецтва різних історичних епох, і допомогли відтворити історію народів, що колись населяли землі України&nbsp;— від докімерійського, кімерійського, скіфського, сарматського&nbsp;— до слов'янського періоду. Наймолодшій могилі на землях [[Наддніпрянська Україна|середнього Подніпров'я]] — 2,5 тисячі років. Більшість могил українських степів — до- і кіммерійського часу (3-2 тис. до Р. Х.), великатакож частина&nbsp;—є багато скіфських, менше&nbsp;— сарматських могил. Насипали могили і кочовики десятого-тринадцятого століть ([[печеніги]], [[половці]]).