Розвиток гірництва в арабському світі та країнах Сходу: відмінності між версіями

м
→‎Середня Азія: українською зрізаний, а не усічений, див. Обговорення Вікіпедії:Проєкт:Математика
[перевірена версія][перевірена версія]
м (→‎Аравійський півострів: заміна, replaced: км2 → км² за допомогою AWB)
м (→‎Середня Азія: українською зрізаний, а не усічений, див. Обговорення Вікіпедії:Проєкт:Математика)
У східній частині кар’єр переходить у „головну камеру”, яка є системою багатоповерхових камерних порожнин, що об’єднані спільним устям, загальною довжиною до 125 м, шириною до 75 м й висотою – до 50 м. Виокремлюють шість камерних виробок, найбільша з яких довжиною 60 м, шириною близько 50 м. Тепер вона обрушена, причому зміщення породного масиву під час завалу розкрило інші давні виробки з дерев’яним кріпленням.
 
У районі Кані-Мансурського рудного поля виявлено декілька сотень невеликих виробок, представлених траншеями, шурфами та штольнями. Частина з них виконувала роль розвідувальних, що іноді переходили у видобувні. У виробках і навколо них знайдено велику кількість знарядь праці гірників: залізні кайла й долота, кам’яні молоти (у формі усіченої[[Зрізана піраміда|зрізаної піраміди]]), товкачі, платформи, жорна для збагачення руд. Окремі ділянки виробок зберегли рамне дерев’яне кріплення. Устя вертикальних стовбурів облаштовували масивними дерев’яними окладами. Руду підіймали на поверхню за допомогою коловорота, використовуючи шкіряні мішки. Сумарні об’єми видобутих гірничих порід на руднику [[Кані-Мансур]] становили близько 500 тис. м3, з яких було отримано приблизно 1,35 млн. т руди й витоплено 240 т чистого срібла.
 
У межах рудника збереглися рештки середньовічного поселення гірників IХ – ХI ст., яке було повністю розкрите археологічними розкопками. Поселення включало житлові та господарські помешкання, разом із кузнею й горнами відкритого типу. Вирізняються будівлі громадського та адміністративного призначення. На центральну вулицю виходило устя головного вертикального стовбура, який забезпечував спуск гірників у підземні виробки. Таким чином, можна говорити про потужну базу гірників-металургів Кані-Мансура, яка існувала протягом кількох століть.
За описом середньовічного вченого [[Аль-Хамдані]], процес плавлення срібно-свинцевої руди здійснювали так. Піч заповнювали шарами руди й деревного вугілля, після запалення якого забезпечували штучне нагнітання повітря в горн за допомогою міхів. Плавлення тривало декілька днів. Іноді для захисту металургів від шкідливих свинцевих випарів між горном і міхами споруджували огороджувальну стіну. Однорідна маса витопленого металу (свинцево-срібного сплаву) збиралася в донній частині печі, звідки її випускали назовні в спеціальні форми, де вона застигала у вигляді зливка. Потім зливок розміщували в посудині, дно якої заповнювали золою, а поверх металу укладали дрова з ялівцю. Розпалювали багаття і міхами вдували повітря. Коли свинець перетворювався на глет, усередині його концентрувалось срібло. На нього накидали грубу ганчірку, яку рясно поливали водою. Свинець ставав золою, а зливок очищеного срібла витягали з плавильної посудини.
 
Вражаючі масштаби гірничо-металургійних робіт в Середній Азії, які були виявлені археологічними й геологічними експедиціями у ХХ ст., повністю відповідають численним описам і згадкам середньовічних арабських учених. Це вказує на провідну роль цих гірничопромислових районів у забезпеченні дорогоцінними металами країн ісламського світу і дозволяє провести аналогію між роллю рудних районів Західного Тянь-Шаню та Рудними Горами Саксонії й Богемії, які дещо пізніше були основними постачальниками золота і срібла королівствам Європи.
 
==Основні регіони розвитку гірництва після падіння Римської Імперії==
Після падіння Римської імперії у І тис. по Р.Х. товарні відносини були більш розвинутими в арабському світі і країнах Сходу, що зумовило тут сталий розвиток гірництва. У цей час центрами видобутку благородних металів є: [[Аравійський півострів]], Південний [[Афганістан]], [[Хорасан]] (Східний [[Іран]]), [[Нубія]] ([[Африка]]), Західний [[Судан]], [[Кордовський Халіфат]] ([[Іспанія]]), а також ряд районів Середньої Азії – [[Хорезм]], [[Согд]], [[Шаш-Ілак]], [[Ферганська долина]], [[Кані-Мансур]], [[Шельджа]] тощо.