Безпідметове речення: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок) м replaced: напр., → наприклад, (10) |
вікіфікація, пропозиція з об'єднання статей |
||
Рядок 1:
{{Проблеми|
Безпідметове речення▼
{{Об'єднати|Безособове речення|дата=лютий 2021}}
{{Єдине джерело|дата=лютий 2021}}
|виноски=16 лютого 2021
|переписати=16 лютого 2021
}}
▲'''Безпідметове речення'''
Хоч [[підмет]] та [[присудок]] (головна пара) і найважніше словосполучення в реченні, та все ж далеко не вся наша мова виливається в такі словосполучення, де є головна пара, з звичайним підметом та присудком. Чимало в мові буває таких словосполучень, де або бракує чогось із головних членів речення, або вони складні, тобто більші за звичайні однослівні підмет і присудок. Зокрема досить поширені безпідметові речення.
Рядок 5 ⟶ 11:
Безпідметові речення взагалі вживаються в мові тоді, як або не можна назвати підмета, бо він невідомий (наприклад, ''Уже нахмарило''), або його не бажано називати (наприклад, ''Йому запропоновано посаду''), або нарешті як у мові нема засобів висловлюватися звичайним реченням із головною парою, хоч би в мислі підмет і відомий був (наприклад, ''Дощу немає'').
На форми безпідметових речень українська мова досить багата, але не всі вони виявляють однаковий ступінь безпідметовости. Щодо цього, то всі їх можна поділити на дві головні групи
Перша група визначається більш чи менш наявною формою середнього роду присудка. Це спільна ознака усіх безпідметових речень цієї групи. Сюди належить кілька розрядів речень.
Рядок 11 ⟶ 17:
Так само декілька розділів і безпідметових речень другої групи, себто тих, що їх присудки виразніше вказують на підмет.
== Безпідметове речення на ''-но, -то'' ==
Безпідметові речення з віддієприкметниковим [[присудок|присудком]] на ''-но, -то''
формі. Не слід плутати таких безпідметових речень із реченнями двочленовими, де в присудку буде звичайний дієприкметник з родовими й числовими закінченнями, отже:
''хату виметено''
''коня підковано''
''його (горща) розбито''
''коні (знах. відм.) продано''
''поле (знах. відм.) засіяно''
Отже в жодному разі не може бути сполучення займенника-підмета ''воно'' з присудком на ''-но, -то'' як от напр.:
Рядок 30 ⟶ 36:
''Левченко підійшов до свого ліжка. Воно було застелено старою ковдрою'' (М.Черняв.).Мусить бути воно було '' '''застелене''' ''.
У перших (безпідметових) реченнях головна увага на дії (присудку), тільки в них зовсім не означене те, з чого виходить дія (підмет), а лише те, на що направлена вона; у других
Тим то безпідметові речення на ''-но, -то'', до речі, будуть лише тоді, коли ті присудки на ''- но, -то'' означають дію живої істоти, хоч і невідомої або просто неназваної, як наприклад, ''книгу написано'' (про людей), ''його призначено'' (про представників влади), ''хлопця покусано'' (про собак, комарів), ''траву потолочено'' (про худобу) і т. ін., але ніяк не може бути безпідметових речень на місці таких, як і небо ''невмите'' і ''заспані'' хвилі, як ''збудоване'' людське тіло, усі гори ''вкриті'' лісом тощо. У цьому другому випадку можливі тільки двочленові речення з дієприкметниками на ''-ний, -не, -на, -ні'' (множина), у першому ж можливі ті й ті, але тільки на своєму місці. Наприклад, і ''крамницю замкнено'' і ''крамниця замкнена'' поправні словосполучення, тільки ж на дверях крамниць слід вивішувати таблицю з написом ''крамниця замкнена'', а не крамницю замкнено, бо цей другий напис був би доречний хіба в таких випадках, коли б треба було сказати, що крамницю замкнули (наприклад, з розпорядження фінінспектора, міліції, абощо).
Безпідметове речення на ''-но, -то'', коли присудок цей не повинен визначати дію живої істоти, можливе як певний стилістичний засіб своєрідної
Та не можна виправдати подібного безпідметового речення в
Так само як граматичний недогляд сприймаємо ми в цього ж поета безпідметове речення і в такому вірші: Ранок, зеленеє свято кінчається, Гаснуть на люстрах небесних свічки. Килим поволі з підлоги згортається. Зірвані квіти, ґірлянди, стрічки. Небо закрито завісою темною, Заслані сірим серпанком поля.
бо коли й можна припустити, що поет бажав змалювати передранішні події в природі як вчинок мітичного чи поетичного
Присудки на ''-но, -то'', звичайні від переємних дієприкметників, себто від дієприкметників із перехідних дієслів зрідка бувають із інших дієслів (неперехідних), але тільки від таких, що визначають дію живої істоти і в дієйменнику кінчаються на -ти, наприклад, заграно, походжено. Тоді жартовано із нами. (Ів. Франко). Ніколи ж не бувають такі присудки від заспаний, скажений, і взагалі прикметників (печений,
▲бо коли й можна припустити, що поет бажав змалювати передранішні події в природі як вчинок мітичного чи поетичного "хтось", то тоді ж слід би чекати і в сусідніх рядках "зірвано квіти", "заслано поля". А вже аж надто не до речі вжита безпідметова конструкція в А. Головка в такому місці:
бо ''суджений'' могло повстати від дієслова, ''судитися'', то й конструкція має бути ''забуття не суджене мені'', як і ''вона не суджена мені'' (а не ''
Часове значіння присудків на ''-но, -то'' в безпідметових реченнях виявляється в певних
▲Присудки на ''-но, -то'', звичайні від переємних дієприкметників, себто від дієприкметників із перехідних дієслів зрідка бувають із інших дієслів (неперехідних), але тільки від таких, що визначають дію живої істоти і в дієйменнику кінчаються на -ти, наприклад, заграно, походжено. Тоді жартовано із нами. (Ів. Франко). Ніколи ж не бувають такі присудки від заспаний, скажений, і взагалі прикметників (печений, коханий...). Тим то непоправною треба визнати конструкцію в Лесі Українки в такому, наприклад, місці:
Поставлено та поставлено, Тільки нас та не прошено; Якби нас просили
▲бо ''суджений'' могло повстати від дієслова, ''судитися'', то й конструкція має бути ''забуття не суджене мені'', як і ''вона не суджена мені'' (а не ''"її не <strike>суджено</strike> мені"'').
▲Часове значіння присудків на ''-но, -то'' в безпідметових реченнях виявляється в певних зв’язках. Із таких звичайних словосполучень, як книгу ''куплено вчора , приватну власність на землю давно вже скасовано'' тощо, а також із близьких стосунків присудків на ''-но, -то'' з присудків на ''-ли'' (сказано – сказали) бачимо, що це значіння – минулий час. Ось декілька прикладів.
▲Поставлено та поставлено, Тільки нас та не прошено; Якби нас просили ,
Романа теж прогнано тоді з економії. (М. Коцюб.).
Рядок 68 ⟶ 66:
Уж е тайник засипано землею. (Б. Грінч.)
Я ж прийшла в гості, і мене прошено
Тим і в інших випадках безпідметові речення з присудком -но -то звичайно минулого часу: Нас на віки розділено з тобою. (П. Куліш)
Наумиху звано старосвітською жінкою. (М. Коцюб.)
і т. ін. Все ж уживаються такі безпідметові речення і з було, набуваючи відтінку значіння передминулого часу: Купив син соли, скільки було сказ ано йому. (Нар. прип.)
Пішли вони дальше в другий льох, де бу ло зл ожен о саме золото. (Нар. казка)
Рядок 86 ⟶ 80:
Не встигла й ніч настати, як бу л о вже місто взято . (Л. Україн.)
Як і звичайні дієслова минулого часу, присудки на -но, -то в умовному способі можуть мати значіння й майбутнього часу: Тепер же ми ходім на шанці, щоб бачено, що пильні й щирі ми. (Б. Грінч.)
У діловій мові частенько було вживається у цих реченнях без потреби і безпідставно, тобто там, де присудки на ''-но, -то'' визначають просто минулий час і нема потреби на передминулий відтінок, як от напр.:
Проте занепад часовости в дієприкметникових присудках на ''-но, -то'' в живій мові почувається чимраз більший, чим пояснюється поява й конструкції безпідметових речень із ''-но, -то'' з помічним дієсловом буде: ''буде зроблено'' і т. ін.
Рядок 97 ⟶ 89:
== Джерела ==
* Синявський Олекса, ''Норми української літературної мови''
[[Категорія:Речення]]
|