Забір'я (Фастівський район): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Kiyanka (обговорення | внесок) м →Рослинний та тваринний світ: граматика |
Jbuket (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 40:
| відстань ст =
}}
'''Забі́р'я''' — [[село]] в Україні, в [[
Дерев'яну Миколаївську церкву, збудовану 1874 року, було розібрано на початку
Згадується як новоосаджене місто 7 травня 1607 року. Тоді до нього втекли мешканці села Горбаші Яна Ламцького. 1618 року Януш Острозький заповів Забір'я своєму старшому сину. У XVIII столітті стало одним із осередків гайдамацтва. Під час [[Коліївщина|Коліївщини]] в Забір'ї побував отаман Яків Довгошиєнко.▼
▲Дерев'яну Миколаївську церкву, збудовану 1874 року, було розібрано на початку XXст. У 1990-х роках розпочалося будівництво нового храму поблизу місця, де стояла стара церква. 21 вересня 1996 року відбулося освячення нової церкви Різдва Пресвятої Богородиці. . Діє храм Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ.
== Географія ==
Річка Бобриця, на якій розташовано с. Забір'я
ще у 20-х роках у поймі по обидва боки Бобриці були торфові болота й заливні луки. Розповідали, що колись проти макарівського (північнозахідного) краю села билися на такому пливучому торфовикові два воли. Торфовий шар не витримав та тварини провалилися під нього. Їх довго шукали за допомогою довгих тичок у воді попід торфом, але ні волів не знайшли, ні дна не дістали.
Рядок 54 ⟶ 52:
У великому Бору, що раніше з усіх боків оточував Забір'я, водилося багато диких звірів, Цілими зграями ходили тут вовки, дикі свині, у норах жили борсуки, лисиці, бігали олені, дикі кози, лосі. На деревах жили рисі, білки. на літо прилітали більш як 70 видів великих і малих птахів.
''Щороку в березні прилітали на забірське болото дві великі зграї чорногузів. Паслися вони на болоті окремо: ті, що з червоними лапами
На річці в норах під торфоми берегами водилося багато раків. Було в річці і багато риби. А ще тут водилося багато їстівних черепах. На торфовому болоті в давнину росло багато журавлини.
Рядок 62 ⟶ 60:
=== За часів Київської Русі ===
У
===
Під владою Польщі знаходилося й Забір'є, але панів у селі ніколи не було і кріпаччини забірці ніколи не знали, — ні за часів польської влади, ні після визвольного повстання 1648 року, ні пізніше. На початку XVIст в Забір'ї налічувалося вже понад 70 домівок.▼
З придбанням Київським Михайлівським Золотоверхим монастирем земель селища Гливацьке, урочище Забір'є виділилося в самостійне селище. Саме тому дату продажу цих
Кріпаки, які не хотіли терпіти кріпацтва, тікали за Ірпінь в "Забір'є" ,а польські поміщики називали їх "опришками" . Російський уряд тоді надавав право притулку усім українцям, які тікали в Росію від помсти польських панів. Спершу "опришки" розмістилися табором в лісовій гущавині, в урочищі, що й нині називається Таборище. поступово вони побудували собі землянки на високому березі річки, а пізніше й хаті потім збудувалася й церква.▼
▲Згадується як новоосаджене місто 7 травня 1607 року. Тоді до нього втекли мешканці села Горбаші Яна Ламцького. 1618 року Януш Острозький заповів Забір'я своєму старшому сину
Церква св. Миколая с. Забір'я: відома з 1780 р., наступна була збудована у 1874 р., яку було розібрано на початку XXст.▼
На початку XVIІ ст. в Забір'ї налічувалося вже понад 70 домівок.
Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви св. Миколая с. Забір'я (приписне с*. Бобриця) Київської сот. Київський п., з 1781 р. Київського пов. Київське нам., з 1797 р. Київського пов. Київська губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/zabi_002.xml▼
▲Кріпаки, які не хотіли терпіти кріпацтва, тікали за Ірпінь в
У XVIII столітті стало одним із осередків гайдамацтва. Під час [[Коліївщина|Коліївщини]] в Забір'ї побував отаман Яків Довгошиєнко.
▲З придбанням Київським Михайлівським Золотоверхим монастирем земель селища Гливацьке, урочище Забір'є виділилося в самостійне селище. Саме тому дату продажу цих Земль '''23 грудня 1570 року''' можна вважати офіційною датою заснування.
▲Церква св. Миколая с. Забір'я: відома з 1780
Забірчани владу монастиря того часу не відчували. Так, зберігся переказ про те, як забірчанин Микита Зискало був на храмі в селі Липовому Скитку. Ще не закінчилося св'ято, але в нього вже не вистачало грошей на горілку. Тоді він продав свою жінку за пляшку горілки, а за кожного з двох дітей по чарці. Минув тиждень, і в Забір'я приїхали ченці з монастиря, які привезли жінку та дітей. Вони віддали їх Зискалу і скзали "''Ти не маєш права їх продавати, бо вони не твоя власність, а наша.''"▼
▲Клірові відомості, метричні книги, сповідні розписи церкви св. Миколая с. Забір'я (приписне с*. Бобриця) Київської сот. Київський п., з 1781
Тевель що став головним героєм у поемі "Тев'є-Молочник" переїхав з сусіднього села приблизно в 1873 році. Його старожили описували таким, яким він був у п'єсі , кремезний, сильний і дуже сміливий чоловік. Хоча жив Тевель дуже бідно в нього був кінь та гарний віз міцніший за інші сільські вози. Заробляв Тевель▼
=== Легенди ===
▲* Забірчани владу
▲* Під владою Польщі знаходилося
▲* Тевель що став головним героєм у поемі
== Див. також ==
Рядок 87 ⟶ 88:
== Джерела ==
{{Commonscat|Zabirya, KSR}}▼
* ''[[Букет Євген Васильович|Букет Євген]].'' [[Бондаренко Іван (гайдамацький ватаг)|Іван Бондаренко]] — останній полковник [[Коліївщина|Коліївщини]]. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
* [http://www.cerkva.info/en/news/diocese-of-kyiv/7406-kyivska-eparhiya-novyny-22-09-2015.html Патріарший намісник освятив каплицю у с. Забір'я Києво-Святошинського району]
{{Ukraine-geo-stub}}▼
{{Боярська міська громада}}
{{Києво-Святошинський район}}
▲{{Commonscat|Zabirya, KSR}}
[[Категорія:Села Київської області]]
[[Категорія:1607 в Україні]]
▲{{Ukraine-geo-stub}}
| |||