Штейн (металургія): відмінності між версіями

'''Штейн''' (від {{lang-de|Stein}}, буквально — камінь), проміжний або побічний продукт в кольоровій металургії, [[сплав]] [[сульфід]]ів [[залізо|заліза]] і кольорових металів змінного хімічного складу. Завдяки малій розчинності сульфідів кольорових металів в окисних розплавах, щодо низькій температурі їх плавлення (нижче 1100 °С) і великої щільності (понад 4 г/см³) розплавлений штейн відділяється при плавці від [[шлак]]у і утворює окремий шар, розташований під ним. Штейн — основний продукт, в який переходять [[мідь]], [[нікель]] і [[кобальт]] при плавці мідної і нікелевої сульфідної сировини і при деяких технологічних схемах переробки окиснених руд. Зазвичай штейн містять 10—50 % [[Cu]] і [[Ni]], 15—25 % [[Сірка|S]], решта [[Fe]]. Штейн утворюється також в процесі свинцевої плавки за наявності в сировині міді і сірки. У штейні, як правило, акумулюються наявні в сировині благородні і супутні метали.

 

 

Нікелевий штейн, отриманий при плавці, називається також [[ротштейн]]ом (сирий штейн), штейн після конвертації із вмістом заліза менше 3&nbsp;%&nbsp;— [[файнштейн]]ом (чистий штейн), а штейн з проміжним вмістом заліза&nbsp;— [[шпурштейн]]ом. Мідний штейн після закінчення першого періоду конвертації, що містить < 1&nbsp;% [[Fe]], називається [[білий матт|білим маттом]] ({{Lang-en|matte}}&nbsp;— штейн) або білим штейном.