Вікіпедія

Ричагов Павло Васильович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
стиль, зображення
Рядок 30:
}}
 
'''Павло Васильович Ричагов''' ({{lang-ru|Павел Васильевич Рычагов}}; * {{ДН|15|1|1911|2|1}}, Нижні Лихобори, [[Московська губернія]] —
† 28 жовтня 1941, селище Барбиш, поблизу [[Самара|Куйбишева]]) — радянський військовий льотчик та [[воєначальник]], генерал-лейтенант авіації (1940), [[Герой Радянського Союзу]] (1936), депутат [[Верховна рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] 1-го скликання (1937—1941).
 
== Біографія ==
Рядок 38 ⟶ 39:
 
=== Початок ===
У лавах РСЧА звід 1928. У 1930 закінчив військово-теоретичну авіаційну школу в [[Ленінград]]і, а 1931&nbsp;— [[Борисоглєбський навчальний авіаційний центр підготовки льотного складу|2-ю військову школу льотчиків ім. ОСОАВІАХІМу]]{{#tag:ref|Товариство сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву ({{lang-ru|Общество содействия обороне, авиационному и химическому строительству, скорочено ОСОАВИАХИМ}})&nbsp;— радянська суспільно-політична оборонна організація, що існувала у період 1927—1948 роках. 16 січня 1948 Постановою Ради Міністрів СРСР №&nbsp;77 ОСОАВІАХІМ був розділений на три добровільних товариства&nbsp;— Добровільне товариство сприяння армії (ДОСАРМ), Добровільне товариство сприяння авіації (ДОСАВ) та Добровільне товариство сприяння флоту (ДОСФЛОТ). З 1951 знову з'явилося єдине всесоюзне Добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту&nbsp;— [[ДТСААФ]]|group="Вин."}} у [[Борисоглєбськ]]у<ref name="bvvaul">[http://www.bvvaul.ru/profiles/2053.php bvvaul.ru]</ref>. Швидко засвоїв навчально-тренувальний У-1 і літак-розвідник [[Полікарпов Микола Миколайович#Р-1 та Р-5|Р-1]], вважався кращим її випускником.
 
1931 отримав призначення у 109-у авіаційну ескадрилью, 36-ї винищувальної бригади авіації [[Український військовий округ|Українського військового округу]], дислокованої у [[Житомир]]і, від листопада 1931 молодший льотчик 3-ї авіаескадрильї ВПС [[Ленінградський військовий округ|Ленінградського військового округу]]. У вересні 1933 повертається у 109-у авіаційну ескадрилью, на посаду командира ланки, 5-ї винищувальної бригади. 25 травня 1936 нагороджено [[орден Леніна|орденом Леніна]]<ref name="soviet-aces-">[http://soviet-aces-1936-53.ru/abc/r/rychagov.htm soviet-aces-1936-53]</ref>. Від листопада 1935&nbsp;— інструктор у ескадрильї з вищого пілотажу і повітряної стрільби 8-ї військової школи пілотів ВПС [[Київський військовий округ|Київського військового округу]]<ref name="hrono">[http://www.hrono.ru/biograf/bio_r/rychagov_pv.php hrono]</ref>.
Рядок 46 ⟶ 47:
Від 20 жовтня 1936 по 6 лютого 1937 в Іспанії. Під час [[Громадянська війна в Іспанії|Громадянської війни]]&nbsp;— [[військовий радник]] у Збройних силах Іспанської Республіки ([[псевдонім]] «Пабло Паланкар»). Безпосередньо брав участь у бойових діях, командував ланкою, потім 1-ю авіаційною ескадрильєю, пізніше 26-ю групою (із трьох ескадрилей) винищувачів [[І-15]]. Виконав близько 80 бойових вильотів (загальний бойовий наліт 105 годин), збив вісім літаків супротивника особисто (п'ять винищувачів, три бомбардувальника, включаючи німецький транспортник [[Ju 52]], що використовувався у цій якості) і чотирнадцять в групі. Загалом льотчики його ескадрильї збили близько сорока ворожих літаків. Тричі було збито самого, одного разу приземлився на [[парашут]]і у центрі [[Мадрид]]у, пораненим у ногу<ref name="airaces.n">[http://airaces.narod.ru/spane/rychag.htm ЧЕРВОНІ СОКОЛИ]</ref>.
 
31 грудня 1936 нагороджено орденом Леніна з присвоєнням звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]] (після встановлення знака особливої відмінності [[Медаль «Золота Зірка» (СРСР)|«Золота зірка»]]&nbsp;— вручено медаль під №&nbsp;86).
 
=== Китай ===
Рядок 61 ⟶ 62:
 
== Арешт та страта ==
Звістка про початок [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] заскочила подружжя Ричагових у [[Сочі]]нському санаторії. Вони відразу ж виїхали до столиці. У Москві (за іншими відомостями Ричагова «зняли» з потягу у [[Тула|Тулі]]<ref name="psj.ru">{{Cite web |url=http://www.psj.ru/saver_national/detail.php?ID=6050 |title=«Хранитель» |accessdate=3 січня 2017 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170804173450/http://www.psj.ru/saver_national/detail.php?ID=6050 |archivedate=4 серпня 2017 |deadurl=yes }}</ref>) на вокзалі, Павла і [[Нестеренко Марія Петрівна|Марію Нестеренко]] попросили зайти до військового коменданта. Звідти Марія вийшла вже одна&nbsp;— співробітники в цивільному, що знаходилися в кімнаті, наказали Павлу Ричагову залишитися. В ніч проти 24 червня 1941 його було заарештовано у так званій «[[Справа авіаторів 1941 року|Справі авіаторів]]», проте постанова про арешт, датована 27 червня. Формальним приводом для арешту Ричагова слугували вибиті під тортурами свідчення іншого відомого льотчика [[Смушкевич Яків Володимирович| Якова Смушкевича]], який заявив, що вони: «разом з Ричаговим висловлювали невдоволення партією і урядом і домовилися спільними зусиллями зривати озброєння ВПС». Останній допит Павла Ричагова у справі №&nbsp;2930, відбувся 25 жовтня 1941<ref name="airaces.n">[http://airaces.narod.ru/spane/rychag.htm ЧЕРВОНІ СОКОЛИ]</ref>.
 
Всіх, хто не помер під час слідства і дожив до вироку, стратили. [[1941 у авіації|28 жовтня 1941]] Ричагова, разом з дружиною, було розстріляно у селищі Барбиш [[Самарська область|Куйбишевської області]], на спецділянці Управління НКВС СРСР по Куйбишевській області, разом з рештою, всього 25 чоловік, включаючи і звинувачених по іншим справам{{#tag: ref|В інтернеті зустрічаються твердження, що страта відбулася в [[яр]]у за [[Бариш (місто)|Бариською]] [[залізнична станція|залізничною станцією]] Бариського району [[Ульяновська область|Ульяновської області]], що межує на сході з Куйбишевською областю<ref name="ulpressa">[http://ulpressa.ru/2010/05/07/article116405/ ulpressa]</ref>|group="Вин."}}.
 
21 березня 1947 Указом Президії Верховної Ради СРСР П.&nbsp;В.&nbsp;Ричагова було позбавлено звання Герой Радянського Союзу.
 
=== Реабілітація ===
23 липня 1954 П.&nbsp;В.&nbsp;Ричагова реабілітовано Постановою Головної військової прокуратури СРСР. Із доповіді [[Руденко Роман Андрійович|Р.&nbsp;А.&nbsp;Руденко]]: «Підставою для арешту Ричагова слугували свідчення Смушкевіча, Сакрієра і [[Ванников Борис Львович|Ванникова]]. Їхні свідчення були отримані в результаті застосування незаконних методів слідства». 19 березня 1963 посмертно відновлено у КПРС, а 22 квітня 1969 відновленоповернуто у званнізвання Героя Радянського Союзу.
 
Іменем Павла Ричагова названа вулиця в Північному окрузі Москви, на якій стояв будинок, де він жив.
 
== Сім'я ==
[[Файл:Нестеренко_Марія_Петрівна.jpg|міні|праворуч|Марія Нестеренко]]
* Дружина&nbsp;— [[Нестеренко Марія Петрівна]] (* [[1910 у авіації|серпень 1910]], селище [[Буди (смт)|Буди]], неподалік від [[Харків|Харкова]]&nbsp;—†28— † 28 жовтня 1941, селище Барбиш, поблизу [[Самара|Куйбишева]])&nbsp;— також військовий пілот. Після переведення Ричагова до Наркомату оборони, проживали у відомому московському [[Будинок на набережній|Будинку на набережній]]<ref name="museumdom">[http://museumdom.narod.ru/bio10/nesterenko.html Музей «Дом на Набережной»]</ref>. Заарештована 26 червня 1941 на Центральному аеродромі імені М.&nbsp;В.&nbsp;Фрунзе. На час арешту&nbsp;— заступник командира авіаполку особливого призначення, майор. Під час слідства піддавалася тяжким тортурам, розстріляна разом з чоловіком 28 жовтня 1941<ref name="bessmertnybarak.ru">[http://bessmertnybarak.ru/article/korol_i_koroleva_vozdukha/ bessmertnybarak.ru]</ref>.
* Брат&nbsp;— Ричагов Віктор Васильович, викладав та завідував на кафедрі «Насоси та насосні станції» в Московському гідромеліоративному інституті.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ричагов_Павло_Васильович