Ерік Померанський: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м заміна синтаксу відповідно до обговорення
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Державний діяч
| українське ім'я = Ерік (Богуслав) Померанський
| оригінальне ім'я = Erik af Pommern, Erik av Pommern
| портрет = Eryk I Pomorski Darłowo.jpg
Рядок 51:
| Commons =
}}
'''Ерік (Богуслав) Померанський''' ({{ДН|||1382}} — {{Дата смерті|||1459}}) — король [[Норвегія|Норвегії]] з 1389 до 1442 як Ерік III, [[Данія|Данії]] з 1396 до 1439 як Ерік VII, [[Швеція|Швеції]] з 1396 до 1439 як Ерік XIII, герцог Померанії-Штолп з 1449 до 1459 як Ерік I. Походив з династії [[Грифичі]]в.
 
== Життєпис ==
 
=== Молоді роки ===
Богуслав походив із західно-слов'янської династії князів Помор'я (Померанії) Грифінів, названих так по зображенню на їхньому гербі - грифона. Народився в 1381/82 році в місті Рюгенвальд (сучасне Дарлово у Польщі) в Помор'ї. Від народження носив ім'я Богуслав. Син князя (герцога) Померанії Вратислава VII та Марії Мекленбург-Шверін, яка також походила зі західно-слов'янської правлячої династії [[Мекленбурги|Мекленбург-Шверинських]] князів, що були нащадками [[Ободріти|ободрітського]] короля [[Ніклот|Ніклота]].
Був сином Вратислава VII Грифіна, герцога Померанського, та Марії Мекленбург-Шверін. Народився у місті Рюгенвальд (сучасне Дарлово у Польщі). При народженні отримав ім'я Богуслав. Його мати була родичкою Вальдемара IV, короля Данії, [[Магнус III Ладулос|Магнуса III]], короля Швеції, Гокона V, короля Норвегії. Тому Богуслав (Ерік) отримав право на корони цих трьох держав.
 
Був сином Вратислава VII Грифіна, герцога Померанського, та Марії Мекленбург-Шверін. Народився у місті Рюгенвальд (сучасне Дарлово у Польщі). При народженні отримав ім'я Богуслав. Його мати була родичкою Вальдемара IV, короля Данії, [[Магнус III Ладулос|Магнуса III]], короля Швеції, Гокона V, короля Норвегії. Тому Богуслав (Ерік) отримав право на корони цих трьох держав.
 
До 1387 року він не брав особливої участі у справах Померанії та Скандинавії, перебуваючи здебільшого у Померанії.
Рядок 63 ⟶ 65:
2 серпня 1387 року помер Олаф IV, король Данії та Норвегії. Наступним спадкоємцем норвезького трону був [[Альбрехт Мекленбургський]], але проти його кандидатури виступила норвезька шляхта. У Данії королів обирали загальні збори аристократії, міщан та представників церкви, а у Норвегії обирав [[тінґ]] (своєрідний парламент). Проте було вирішено, що в Норвегії короля обере [[Маргарита I Данська]], яка на той час була королевою Данії та Норвегії.
 
У 1389 році королева Маргарита Данська викликала до Норвегії Богуслава, якийщо тутбув ставїї родичем з Ерікомдинастії ПомеранськимГрифінів. Тут на вимогу королеви Богуслав змінив ім'я на Ерік.

8 вересня 1389 року його було оголошено королем Норвегії. 1396 року, після остаточного зречення Альбрехта Мекленбурзького, він став королем Данії та Швеції.

17 липня 1397 року Еріка було короновано як короля трьох держав. Це відбулося у шведському місті Кальмар. При цьому було укладено угоду щодо об'єднання Данії, Норвегії, Швеції, яка відома як [[Кальмарська унія]]. Водночас Маргарита ДанськаІ продовжувала фактично правити цими країнами до своєї смерті у 1412 році.
 
З 1412 року почався період особистого правління Еріка Померанського. У першу чергу він намагався розширити межі своїх володінь. 1413 року він вирішив повернути до Данії герцогство Шлезвіг, яке 1386 року стало незалежним й об'єдналося з графством Гольштейн. Король Ерік воював з Шлезвіг-Гольштейном та Ганзою, яка його підтримувала, у 1416—1422 та 1426—1435 роках. Проте ці дві війни були невдалими. Навіть з огляду на імператорський наказ 1426 року, яким Шлезвіг визнавався володінням Данії, гольштинці продовжували протистояти Еріку Померанському. Ці тривалі війни негативно позначилися на економіці Данії та єдності Кальмарської унії.