Вікіпедія

Вояджер-2: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 59:
'''«Voyager-2»'''&nbsp;— активний автоматичний [[космічний зонд]], запущений [[НАСА]] 20 серпня 1977 року в рамках програми «[[Вояджер]]» для досліджень [[Газові планети|дальніх планет]] [[Сонячна система|Сонячної системи]].<ref name="PDS">{{cite web|url=https://starbrite.jpl.nasa.gov/ds-view/pds/viewMissionProfile.jsp?MISSION_NAME=VOYAGER|title=VOYAGER: інформація про місію|date=1989|publisher=NASA|accessdate= 3 березня 2018}}{{ref-en}}</ref>
 
== Загальна характеристика ==
Вояджер-2 -&nbsp;— перший і поки що єдиний космічний зонд, який досяг [[Уран (планета)|Урана]] та [[Нептун (планета)|Нептуна]].
 
Станом на [[червень]] [[2015]] апарат був у робочому стані та знаходився на відстані 106,400 [[Астрономічна одиниця|а. о.]] (16,215&nbsp;млрд км) від Сонця.
 
Станом на грудень 2012 -&nbsp;— вийшов за межі геліосфери у [[міжзоряний простір]].<ref>[https://ukrainian.voanews.com/a/voyager-2-nasa-mizhzorianyi-prostir/4694724.html Вдруге в історії об'єкт, зроблений людиною, увійшов у міжзоряний простір]</ref>
 
Voyager-2 як і Voyager-1 був розроблений у Лабораторії реактивного руху у місті [[Пасадена (Каліфорнія)|Пасадена]], штат [[Каліфорнія]]. Технічно космічний зонд був ідентичним [[Вояджер-1|Вояджеру-1]], проте був запущений більш довгою [[траєкторія|траєкторією]], яка дозволяла пролетіти біля [[Уран (планета)|Урана]] та [[Нептун (планета)|Нептуна]], використовуючи [[гравітаційний маневр]] при прольоті біля [[Сатурн (планета)|Сатурна]] 1981 та Урана 1986.
 
2 листопада 2019 НАСА повідомило, що космічний апарат вийшов в міжзоряний простір і передав звідти перші дані. 4 листопада в журналі Nature Astronomy вийшли п'ять статей, кожна з яких описує результати з одного з п'яти приладів «Вояджера-2» -&nbsp;— детектора магнітного поля, двох реєстраторів частинок в різних енергетичних діапазонах і двох приладів для вивчення плазми -&nbsp;— газу, що складається з заряджених частинок<ref>[https://www.nasa.gov/feature/jpl/voyager-2-illuminates-boundary-of-interstellar-space Voyager 2 Illuminates Boundary of Interstellar Space]</ref><ref>[https://ria.ru/20191105/1560570714.html "«Вояджер-2"» прислал на Землю данные из межзвездного пространства]</ref><ref>[https://tsn.ua/nauka_it/voyadzher-2-viyshov-za-mezhi-sonyachnoyi-sistemi-i-potrapiv-do-mizhzoryanogo-prostoru-scho-vin-tam-pobachiv-1439679.html Зонд "«Вояджер-2" -»&nbsp;— другий створений людиною об'єкт, якому вдалося вийти за межі нашої системи]</ref>.
 
Оскільки траєкторію літального апарату було відхилено так, аби при обльоті Нептуна в серпні 1989 року зонд пролетів й поруч з його супутником&nbsp;— Тритоном, він опинився далеко на південь відносно площини орбіти Землі. Тому можливість підтримувати зв'язок з ним залишилась лише в однієї радіостанції НАСА&nbsp;— в Канбера, Австралія, обладнаної параболічною антеною діаметром 70 метрів<ref name="at.2020-11-03"/>.
 
В березні 2020 року на радіостанції було розпочато технічну модернізацію, а наприкінці жовтня того ж року фахівцям НАСА вдалось зв'язатись з апартом «Вояджер 2». На той час він знаходився на відстані 125 астрономічних одиниць від Землі, а затримка сигналу сягала 17 годин<ref name="at.2020-11-03">{{cite web
| url = https://arstechnica.com/?p=1719042
| title = NASA calls Voyager 2, and the spacecraft answers from interstellar space
| author = Eric Berger
| publisher = Ars Technica
| date = 2020-11-03
}}</ref>.
 
== Подальша доля апарата ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вояджер-2