Непомильність папи: відмінності між версіями

'''ДогматДогма́т про непомильністьнепоми́льність ПапиПа́пи''' (іноді зустрічається темрінтермін '''Непогрі́шність'''<ref>Термінологічно-правописний порадник Українського католицького університету [http://www.ucu.edu.ua/poradnyk/theological.comments/papal.faultless/ рекомендує вживати термін "«непомильність"»]</ref>)&nbsp;— [[догмат]] [[Католицизм|Католицької Церкви]], в якому стверджується, що, коли [[Папа Римський|Папа]] визначає вчення Церкви, щоякі стосуєтьсястосуються [[Віра|віри]] або [[мораль|моралі]], проголошуючи його ''[[Кафедра (християнство)#Ex cathedra|ex cathedra]]'' (тобто, як голова Церкви]), він огороджений від самої можливості помилятися<ref>P.J.&nbsp;Toner, [http://www.newadvent.org/cathen/07790a.htm Infallibility], [http://www.newadvent.org/cathen/index.html Catholic Encyclopedia], 1910</ref>. Згідно Катехізису католицької церкви, Христос доручив Церкві навчати і «уділив їй участь у своїй власній непомильності»<ref>Катехизм Католицької Церкви, 2002, 889.</ref>.

Догмат був прийнятий 1869 році на [[Перший ватиканський собор|Першому ватиканському соборі]], ініціаторами обговорення виступила партія [[Ультрамонтанство|ультрамонтан]]. Офіційно догмат проголошений у догматичній конституції ''Pastor Aeternus'' [[18 липня]] [[1870]] року поряд із твердженням "«ординарної й безпосередньої"» влади юрисдикції понтифіка у всесвітній Церкві. У догматичній конституції визначені умови -— проголошення ''ex catedra'', а не приватне вчителювання, і сфера застосування -— судження про віру й моральність, що випливають із тлумачення Божественного Одкровення.