Вперше з листя виділили зелену речовину й назвали її хлорофілом французькі хеміки-фармацевти Ж.Пельт'є та Ж.Каванту у 1817 році. Це відкритят було зроблено випадково у процесі пошуку лікарських засобів у різних рослинах. У кристалічному вигляді хлорофіл впершувперше був отриманий російським фізіологом й ботаніком І.П.Бородіним у 1882 році. Польські біохемікибіохіміки Марцелл Ненцький й Леон Мархлевський у 1887 році показали, що основу молекули хлорофілу складає порфінове кільце. Елементний склад хлорофілу '''а -''' <math>\mathrm{C_{55}H_{72}N_{4}O_{5}Mg}</math> та '''b - <math>\mathrm{C_{55}H_{70}N_{4}O_{6}Mg}</math>''' був визначений у 1914 році німецьким хеміком Ріхардом Вільштеттером. Він не лише виділив хлорофіл а й хлорофіл b й встановив їх хемічнийхімічний склад, але також доказавдовів, що у всіх рослин, незалежно від умов їх знаходження, хлорофіл є однаковим. За ці дослідження Р.Вільштеттер у 1915 році був нагороджений Нобелівською премією поз хеміїхімії.<ref>{{Cite book|title=Г. О. Сіренко, О. В. Кузишин, Н. Є. Шеленко - Чому хемія, а не хімія?|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>
У 1960 році хемікихіміки-органіки Р.Б.Вудворд й М.Штрель завершили повний синтез молекули хлорофілу й підтвердили правильність структурної формули, встановленої Г.Фішером.
