'''Авадхі''' ({{lang-devsa|अवधी}}, інші назви: '''косалі''', '''байсварі''', '''пурбі''') — [[Індоарійські мови |індоарійська мова]], який вважається після [[Стандартна гінді |стандартизації гінді]] діалектом [[Хінді|останньої]]. Носії мови проживають в основному області [[Авадх]] штату [[Уттар-Прадеш]], а також в штатах [[Біхар]], [[Мадх'я-Прадеш]], в [[Делі]] і деяких районах [[Непал]]у. На авадхі розмовляють близько 2/3 носіїв [[Східна гінді|східного гінді]] <ref> {{книга | автор = Зограф Г.А. | заголовок= Языки Южной Азии | місце = М. | Видавництво = Наука | рік = 1990 | сторінок = | сторінки = 40}} </ref>. Авадхі сильно вплинув на формування [[Фіджійська гінді|фіджійського хінді]]. Для запису використовується [[деванагарі]] і скоропис [[кайтхі]].
У XVI-XVII століттях на літературному авадхі (в цей час другою за значимістю літературною мовою після [[брадж (мова) |брадж]]) була створена багата поезія, в тому числі поеми «[[Рамачарітаманаса]]» [[Тулсідас]]а, «[[Падмават]]» [[Малік Мухаммад Джаясі|Маліка Мухаммада Джаясі]] і «[[Чандаян]]» [[Маулана Дауд |Маулани Дауда]].
