Озаринці: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
м вікіфікація |
||
Рядок 101:
22 листопада 1674 року під Баром Остап Гоголь дав присягну на вірність Королю Речі Посполитої [[Ян III Собеський|Яну III Собеському]] :
<blockquote>''«Присягаю [[Бог|Господеві Богу]] всемогутньому, у [[Трійця|Святій Трійці]] єдиному, що найяснішому [[Ян Собеський|Янові III]], з Божої ласки [[Корона Королівства Польського|королеві польському]] і [[Великий князь Литовський|Великого князівства Литовського]], і найяснішим його королівським наступникам, також [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] вірним буду до останньої миті мого життя і останньої краплі крові моєї та вирікаюсь [[Васал|протекції]] [[Османська імперія|турецької]] і [[Кримське ханство|татарської]], ані приймати її більше не буду, навпаки, скільки матиму сил і розуму, спрямую їх на викорінення [[Бусурмани|бусурман]] із держав його королівської милости, пана мого милостивого, і всім іншим [[Козаки|козакам]], [[Козацька старшина|старшині]] і [[Чернь|черні]] буду причиною і прикладом віри і щирости щодо його королівської милости і [[Річ Посполита|Речі Посполитої]], особливо [[Могилівський полк|полк Подільський]] та [[Брацлавський полк|Брацлавський]] і міста, мені довірені його королівською милістю, паном моїм милостивим, у вірі і доброчесності постійній на послугу його королівської милости, пана мого милостивого, і [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] тримати буду і так нестиму обов’язки, щоб при достоїнстві його королівської милости і на викорінення [[бусурман]] ставали аж до останньої краплі крові своєї і вірними були. Так допоможи мені, [[Бог|Господи Боже]], і [[Ісус Христос|Сина]] його невинна мука»''</blockquote>Після приведення до присяги Остапа Гоголя та його старшини, король Ян ІІІ Собеський видав привілей, де було сказано, що
<blockquote>''Король «давно з батьківською повагою» ставиться до «урожоного» [[Остап Гоголь|Остапа Гоголя]], [[Могилівський полк|полковника «могилівського»]], цінує його «бажання вивести з неволі [[Наддніпрянська Україна|Україну]] й [[Східне Поділля|Поділля]]<nowiki/>» і те, що він віддав у королівське розпорядження «мужніх» козаків свого [[Могилівський полк|полку]]. Зваживши на все це, король призначив Гоголя «пожиттєво єдиновладним («jednowładnym»)» подільським полковником, а підконтрольна йому територія надалі охоплювала міста [[Могилів-Подільський|Могилів]], [[Шаргород]], '''Озаринці''', Ярошів, [[Яруга (Могилів-Подільський район)|Яруга]], Біле, Михайлівка, [[Копайгород]], [[Лучинець]], [[Мурафа (Шаргородський район)|Мурафа]], [[Бушанська сільська рада|Буша]], [[Рашків (Молдова)|Рашків]], [[Ямпіль]], [[Чернівці (селище міського типу)|Черніївці]], [[Кам'яна Криниця|Кам’яна Криниця]], [[Цекинівка]], [[Кузьмин (Красилівський район)|Кузьмин]] зі всіма приналежними до них селами й присілками. Усіх козаків на цій території «як людей лицарських, що захищають християнську кров проти [[бусурман]]<nowiki/>», привілей проголосив повністю вільними «<nowiki/>
24 листопада 1674 р. Король Речі Посполитої [[Ян III Собеський]] видав під [[Бар (Україна)|Баром]] [[Грамоти|грамоту]] ([[Привілеї шляхетські|привілей]]) його синові «урожоному» Балацкові на дідичне (спадкове) володіння млином в Озаринцях із приналежними до нього «рікою, ставом, сіножатями, городами, пасіками». У грамоті, яка відома лише в чорновому варіянті, ця маєтність оголошена вилученою з-під зверхности дідичного власника Озаринців і вільною від сплати «данин, чиншів, мірок», податків, від підвод, стацій і жовнірських постоїв. За це, Балацко (Яцко) Гоголь повинен воювати з бусурманами і бути вірним королеві.
| |||