Мамонтове дерево велетенське: відмінності між версіями

'''Секвоядендрон''' (''Sequoiadendron giganteum'') — єдиний сущийсучасний [[вид]] [[Рід (біологія)|роду]] Секвоядендрон (''Sequoiadendron''), також відомий як «гігантська секвоя», «велінгтонія» та «мамонтове дерево». Є одним із найдовговічніших і найбільших дерев на Землі. Це однодомна [[Вічнозелені рослини|вічнозелена]] рослина. Дорослі дерева досягають висоти до 100 метрів приз діаметрідіаметром стовбура 10-12 м. Найстаріша, в цей час, Гігантськагігантська секвоя має вік 3200 років, встановлений за річними кільцями.

[[Кора рослин|Кора]] червоно-бурого забарвлення, з глибокими тріщинами, дуже товста&nbsp;— 60-70&nbsp;см. Кора дерева дуже погано загоряється, що захищає рослину під час пожеж. Обвуглюючись, кора запобігає пошкодженню деревини. [[Крона дерева|Крона]] правильна, пірамідальної форми. [[Хвоя]] дрібна. Має дуже багато декоративних форм: плакучу, карликову, блакитну, золотисту. Завдяки цьому вид широко використовуєтьсявикористовують для монументальних контрастних композицій у лісопарковому будівництві. Крім того, має дуже цінну деревину. Вона легка і міцна, не гниє, добре піддається обробці<ref>Калініченко О.&nbsp;А.&nbsp;Декоративна дендрологія. К.: Вища шк., 2003. 199 с</ref><ref>Колесников А.&nbsp;И.&nbsp;Декоративная дендрология. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Лесная пром-сть, 1974. 704 с</ref>.

Популяції рослин були широкозначно розповсюдженапоширені в [[Північна Америка|Північній Америці]]. Сьогодні вонаїї вважаєтьсявважають реліктовим видом, іщо потребує охорони. Спосіб мікроклонального розмноження рослини<ref>Huang L., Lius S., Huang B. et al. Rejuvenation of sequoia sempervirens by repeated grafting of shoot tips onto juvenile rootstocks in vitro // Plant Physiol. 1992. Vol. 98. N 1. P. 166—173.</ref><ref>Monteuuis O. In vitro meristem culture of juvenile and mature Sequoiadendron giganteum // Tree Physiol. 1987. Vol. 3. N 3. Р. 265—272.</ref><ref>Monteuuis O., Gendraud M. Nucleotide and nucleic acid status in shoot tips from juvenile and mature clones of Sequoiadendron giganteum during rest and growth phases // Tree Physiol. 1987. Sep. Vol. 3. N. 3. P. 257—263.</ref> є досить дорогий і наукомісткий. Рослину дуже важко розмножити насіннєвим або вегетативним способами. Для насіннєвого розмноження необхідні специфічні умови<ref>Fenn M. E, Dunn P. H, Durall D. M. Effects of ozone and sulfur dioxide on phyllosphere fungi from three tree species // Appl. Environ. Microbiol. 1989. Vol. 55. N 2. Р. 412—418</ref>], а живці важко вкорінюються.

Назву вид отримавдістав через велетенські розміри і зовнішню схожість своїх величезних звисаючих гілок з бивнями мамонта. Цей вид був широкозначно поширений ву північній півкулі наприкінці [[Крейдовий період|крейдового періоду]] і в [[Третинний період|третинному періоді]], зараз збереглося лише близько 30 гаїв, що знаходятьсярозташованих на західному схилі Сьєрра-Невади в Каліфорнії на висоті 1500—2000&nbsp;м над рівнем моря.

[[Файл:Daniel Fuchs.CC-BY-SA.Sequoiadendron giganteum.jpg|left|thumb|Листя ''СеквоядендронуСеквоядендрона велетенськогогігантського'']]

НазваНаукову секвоядендронуназву секвоядендрона велетенськогогігантського, описаного в 1853 році, змінювалосязмінювали кілька разів унаслідокчерез бажання привласнитиприсвоїти дереву ім'я одного з великих людей того часу. НайкрупнішіНайбільші секвоядендрони носятьмають власні імена: «Батько лісів», «Генерал [[Вільям Шерман|Шерман]]», «[[Генерал Грант (дерево)|Генерал Грант]]» та інші. Сучасну назву дерево отрималодістало на честь винахідникатворця алфавіту Черокі&nbsp;— індіанця на ім'я [[Секвоя (Джордж Гесс)|Секвоя]].

Секвоядендрон як декоративнадекоративну рослинарослину розводитьсярозводить ву багатьох країнах світу: південно-західній частині [[Європа|Європи]], куди був завезений ще в середині XIX століття, а також ву [[Південний берег Криму|Південному Криму]], [[Середня Азія|Середній Азії]], на Чорноморському узбережжі [[Кавказ]]у, в [[Закарпаття|Закарпатті]].

Секвоядендрон відображенийвикарбувано на монеті номіналом 25 центів Каліфорнії.