Фактори виробництва: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 70:
== Критика ==
[[Кембриджська суперечка про капітал]], яка тривала серед видатних економістів з середині 1950-х до середини 1970-х років, оголила теоретичні протиріччя в економічній науці, була продемонстрована нездатність [[маржиналізм]]у та [[кейнсіанство|кейнсіанства]] пояснити природу і розмір прибутку на капітал у макроекономічному вимірі. З'ясувалось, що факторні доходи капіталу не діють у відповідності з механізмами доходів інших факторів виробництва, що розмір капіталу неможливо виміряти для цілей розподілу результату виробництва між факторами, тому такий розподіл завжди буде помилковим, а в науковому сенсі завжди неможливим. Неможливість визначення розміру капіталу зумовлює труднощи макроекономічного використання виробничої функції і загальну обмеженість її застосування.
П'єро Сраффа та [[Джоан Робінсон]], чиї роботи стали початком Кембріджської суперечки, вказували, що при застосуванні теорія граничної продуктивності для розподілу доходів виникає проблема системи вимірювання капіталу. Прийнято вважати, що капіталістичний дохід (загальний прибуток або дохід від власності) визначається як норма прибутку, помножена на суму (кількість) капіталу. У своїй журнальній статті, опублікованій відразу декількома виданнями («Review of Economic Studies» та «Economic Philosophy») Робінсон розкритикувала концепцію виробничої функції та неокласичну теорію розподілу доходу<ref name="Васильев">''Е. П. Васильев'' [https://cyberleninka.ru/article/n/agregirovannaya-proizvodstvennaya-funktsiya-spor-dvuh-kembridzhey Агрегированная производственная функция («Спор двух Кембриджей»)] // [[Вопросы экономики]] 6 (138) — 2006 </ref>. Ще у 1954 році вона писала:
{{Початок цитати}} Виробнича функція була і залишається потужним інструментом обдурення. Студента, який вивчає економічну теорію, змушують писати '''Q = f (L, K)''', де '''L''' & — кількість праці, '''K''' — кількість капіталу, а '''Q''' — випуск товарів. Студента вчать вважати всіх робочих однаковими і міряти '''L''' в [[людино-година]]х; йому щось говорять про проблему індексу при виборі показника випуску; і квапляться перейти до наступного питання в надії, що він забуде запитати, в чому вимірюється '''K'''. Перш ніж у нього виникне таке питання, він сам вже стане професором. Так звичка до інтелектуальної недбалості і передається з покоління у покоління.
{{Кінець цитати|джерело= Виробнича функція і теорія капіталу {{sfn|Джоан Робинсон|1953}}}}
== Див. також ==
| |||