Український кристалічний щит: відмінності між версіями

Український кристалічний щит простягається з північного заходу на південний схід, приблизно на 1000 км від річки [[Горинь|Горині]] до [[Азовське море|Азовського моря]]. Найбільша ширина 250 км, площа в контурах виходу [[докембрій]]ських утворень становить {{s|136 500 км²}}, при загальній площі (з урахуванням схилів) {{s|256 600 км²}}. [[Кристалічні породи]] в межах українського кристалічного масиву виступають вище [[базис ерозії|базису ерозії]], часом як мальовничі скелі та [[річковий поріг|пороги]] (так званий гранітовий краєвид). Поверхня українського кристалічного масиву дещо хвиляста, ускладнена тектонічними рухами та процесами [[денудація|денудації]]. Складчастий фундамент розчленовано меридіональними глибинними розломами на низку блоків, що виділяються в рельєфі: Волинсько-Подільський, Білоцерківсько-Одеський, Кіровоградський, Придніпровський (так звана Запорізька гряда) і Приазовський. Найбільша [[висота над рівнем моря|абсолютна висота]] 347 м (у верхів'ях Бугу). Геологічні первинні породи, аналогічні Українському кристалічному щиту, зустрічаються у світі лише у двох місцях: це майже весь [[Скандинавський півострів]] і ділянка в Красноярському краї.

Український кристалічний масив майже цілком складається з метаморфічних і магматичних порід, основна маса яких глибоко перероблена ультраметаморфічними процесами, включно з гранітизацією й вибірковим [[анатексис]]ом, що спричиняли формування місцевих корових магм. Є райони, де ці процеси виявлялися порівняно слабо і де можна визначити первинні літологічні й вулканогенні формації. Український кристалічний масив був і є об'єктом інтенсивних досліджень. Існують деякі розбіжності в поглядах на його тектоніку, магматизм і метаморфізм, але загалом український кристалічний масив розглядають як багатоярусну складчасту споруду, розчленовану глибинними й регіональними розломами на великі блоки неоднакового розміру, зміщені один відносно одного вертикально на різні глибини. Найпоширеніші архейські породи (переважно [[Гнейс|ґнейси]], [[амфіболіт]]и, [[кристалічні сланці]], [[мігматит]]и, [[метабазит]]и), на які припадає понад 50  % території кристалічного щита з виходами докембрійських формацій. Ступінь їхньої метаморфізації вищий, ніж інших докембрійських порід масиву. Осадові й первинні магматичні формації утворилися в умовах архейської рухомої зони. Найпізнішими породами архейського віку є деякі з дайкових порід, які розглядаються як утворення епіархейської платформи. Вік [[Архейська складчастість|архею]] 2500—3800 млн p. Ранньопротерозойські формації (вік 1600—2500 млн pp.) назагал слабше метаморфізовані, ніж архейські.

Трапляються ультраметаморфічні формації (мігматитові гранітоїди), переважають метабазити й метаультрабазити, епідотові й актинолітові амфіболіти, зелені сланці, метаморфізовані [[Конгломерат (порода)|конгломерати]]. До них належить криворізька серія порід, поширена в центральній частині кристалічного масиву й зібрана в складчасті структури субмеридіонального простягання. Залізорудні родовища пов'язані з [[мікрокварцит]]ами, [[джеспіліт]]ами й залізисто-силікатними сланцями. <br />У ранньому протерозої, близько 2000—1800 &nbsp;млн рр. тому почався етап стабілізації щита. Відклалися типові платформні осадові породи, які пройшли слабкий ступінь метаморфізації, перетворившись на [[кварцит]]и й [[сланці]]. Утворилися маси вивержених порід (коростенський і корсунь-новомиргородський плутони гранітоїдів-рапаківі, приазовський комплекс лужних порід та ін.). До раннього протерозою належить також овруцька серія, утворена в континентальних умовах (теригенно-ефузивна формація). До цього ж циклу належать [[дайкова порода|дайкові породи]] з ізотопним віком 1800—1750 млн p., поширені в північно-західних і південно-східних частинах масиву. Більшість їх&nbsp;— [[Долерит|долерити]], частково [[порфірит]]и. Вони фіксують найпізніші прояви магматизму в докембрії Українського кристалічного щита.

До найдавніших утворень Українського щита належать нижньоархейські гнейси й кристалосланці, амфіболіти, ультрабазити, метабазити, мігматити, кварцити й інші породи аульської, конксько-верховцевської й западно-приазовської серій. Зустрічаються вони у вигляді останців серед діоритів, плагіогранітів і інших гранітоїдів. У їхньому складі переважають біотитові й біотит-амфіболові різновидності, які повсюдно з іншими ультраметаморфічними породами аульської серії складають Саксаганську, Демуринську, Криничанську структури. Відзначені гнейси серед метаморфічних утворень центрально-приазовської серії нижнього протерозою. Вони редставлені біотитовими, гранат-біотитовими й амфіболовими різновидностями.