Вулиця Руська (Львів): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 77:
У будинку № 3 протягом років розташовувалися українські громадські організації в яких владу за підтримки польського уряду тимчасово перебрали москвофіли: товариство «Руській сокіл», партія «Русская Селянская організація», видавнича спілка «Друкар», видавництво «Рідна школа», редакція газет «[[Русскій голос]]», «Земля і Воля» та книжковий магазин [[Ставропігійський інститут|Ставропігійського інституту]]. Але після першої російської окупації Львова у [[1915]] році, москвофільський рух почав занепадати, організації розколювались і частину цих установ було ліквідовано.
Будинок № 4, споруджений у [[XVI]] сторіччі, [[1610]] року перейшов у власність вірменського роду Вартановичів, які залишили напис на старовірменській мові над вікнами будинку. Цей будинок є центральним місцем, де відбуваються події роману [[Іваничук Роман Іванович|Романа Іваничука]] «<nowiki/>[[Манускрипт з вулиці Руської]]<nowiki/>». У подвір'ї є відреставрована білокам'яна консоль з головою лева, що тримає в зубах гроно винограду. У самому будинку міститься галерея «Гердан».
У будинку № 5 знаходилось видавництво «Слово».
№ 6. Колишня кам'яниця Куритовичівська. Реконструйована у [[1769]] році за проектом [[Антон Косинський|Антона Косинського]] для власника Костянтина Папари<ref>''[[Вуйцик Володимир Степанович|Вуйцик
Колись між будинками № 8 і 10 на вулицю Руську виходив прохід (сучасна [[Вулиця Федорова (Львів)|вул. Івана Федорова]]) з середньовічної єврейської дільниці, яка було оточена з усіх сторін стінами, а ворота до неї, Жидівська брамка, на ніч зачинялися з обох сторін з метою запобігання небажаних конфліктів.
Будинок № 16 споруджений у [[1907]]—[[1908]] роках для Казимири Зарицької. Фасад стилізований під автентичні львівські споруди [[XVI]]–[[XVII]] століть. Архітектори [[Артур Шлеєн]] і Л.
Українські видавництва розташовувались у той час у будинку № 18, де діяли видавничі спілки [[Червона Калина (видавництво)|«Червона калина»]] та кооператив «[[Українське Народне Мистецтво]]», редакції газет «[[Новий час (газета)|Новий час]]», «[[Літературно-науковий вісник]]», «Нова хата», «Неділя», «Наш Лемко» (1934—1939). Будинок споруджений за проєктом архітектора [[Тадеуш Мостовський (архітектор)|Тадеуша Мостовського]] у [[1912]] році<ref name="Архітектура494"/>.
Рядок 94:
На будівлі встановлено меморіальні таблички: на честь першого виступу тут у [[1909]] відомого українського режисера та актора [[Курбас Лесь|Леся Курбаса]], на честь засновника українського військово-спортивного товариства [[Сокіл (товариство)|«Сокіл-Батько»]] та [[Дністер (страхове товариство)|кредитної спілки «Дністер»]] [[Нагірний Василь Степанович|Василя Нагірного]], та табличка на честь самого товариства «Сокіл-Батько».
У будівлі сучасної поліклініки у [[1920-ті|1920]]—[[1930-ті|1930-х]] мешкали українські політики [[Кость Левицький]] (перший та єдиний президент [[ЗУНР|Західно-Української республіки]]) та [[Осип Назарук]]. Тут також працювала одна з крамниць парової фабрики цукорків і помадок «Фортуна Нова» [[Авдикович-Глинська Климентина Миколаївна|Клементини Авдикович]].<ref>''[[Чорновол Ігор Павлович|Чорновол
У [[2006]] вулиця була реконструйована. Трамваї отримали можливість рухатися різними коліями, під рейки була покладена звукопоглинальна бетонна подушка, був розширений [[тротуар]] біля Успенської церкви.
| |||