Галицький похід Ядвіги (1387): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Див. також: у чому велич для нас? |
→Передумови: доповнення |
||
Рядок 2:
== Передумови ==
До 1340 року Галицька земля була частиною [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинської держави]] [[Романовичі|Романовичів]]. Після смерті [[Юрій-Болеслав Тройденович|Юрія ІІ Болеслава Тройденовича]] за Галицько-Волинське князівство розпочалась [[Війна за галицько-волинську спадщину|тривала боротьба]] між обраним боярством волинським князем [[Любарт|Любартом-Дмитром Гедиміновичем]] та польським королем [[Казимир III Великий|Казимиром ІІІ]]. На першому етапі успіхи Казимира були незначними, Галицька земля до 1349 року зберегла відносну самостійність під управлінням старости [[Дмитро Дедько|Дмитра Детька]], однак після його смерті Казимиру вдалось захопити її.
Після смерті Казимира у 1370 році Галицька земля разом з усією Польщею перейшла до угорського короля [[Людовик Угорський|Людовіка Анжу]], який зберіг автономію краю, призначивши туди старостою [[Володислав Опольський|Владислава Опольського]]. У 1382 році Людовік помер, заповівши свою об'єднану державу старшій доньці, [[Марія I Анжуйська|Марії]]. Однак польські магнати були незадоволені таким кроком та проголосили королевою молодшу доньку Людовіка — [[Ядвіга Анжуйська|Ядвігу]]. В той же час Галицька земля залишилась під управлінням угорців, хоча й боротьба за владу між різними фракціями в самій Угорщині відсунула проблему цього краю на другорядне місце.
[[Файл:Wladyslaw Jagiello.jpg|міні|Польський король Владислав ІІ Ягайло. Картина [[Ян Матейко|Яна Матейко]].]]
Водночас у 1385 році була укладена [[Кревська унія]] за якою чоловік Ядвіги, великий князь литовський [[Владислав II Ягайло|Ягайло]] ставав польським королем, а Польське королівство і Велике князівство Литовське об'єднувались під рукою одного монарха. Укріпившись у Польщі та [[Громадянська війна у Великому князівстві Литовському (1381—1384)|подолавши своїх суперників у Литві]] Ягайло уже мав змогу розпочати активну зовнішню політику, першим кроком у якій стало повернення Галичини.
== Похід ==
Наприкінці 1386 року [[Владислав II Ягайло]] повернувся до Великого князівства Литовського. Польські пани дочекались цього моменту та почали організацію галицької кампанії. Володарем Галицької Землі, [[Владислав Опольчик]] [[6 лютого]] 1387 року, дізнавшись про підготовку Ядвіги до кампанії, видав грамоту, у якій гарантував недоторканість володінь галицької шляхти та пропонував звернутись до третейського судді у справі приналежності Королівства Русі одній із дочок [[Людовик Угорський|Людовіка І Анжу]] — [[Марія I Анжуйська|Марії]] чи [[Ядвіга Анжуйська|Ядвізі]]<ref>''Грушевський М.'' Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка. — Т. 4. — 1993. — C. 120</ref>. Цим кроком Владислав намагався показати свою вірність сюзерену, Королеві [[Марія I Анжуйська|Марії]], з одного боку та своє небажання проводити активні воєнні дії — з іншого.▼
▲Наприкінці 1386 року [[Владислав II Ягайло]] повернувся до Великого князівства Литовського. Польські пани дочекались цього моменту та почали організацію галицької кампанії. Володарем Галицької Землі, [[Володислав Опольський|Владислав Опольчик]] [[6 лютого]] 1387 року, дізнавшись про підготовку Ядвіги до кампанії, видав грамоту, у якій гарантував недоторканість володінь галицької шляхти та пропонував звернутись до третейського судді у справі приналежності Королівства Русі одній із дочок [[Людовик Угорський|Людовіка І Анжу]] — [[Марія I Анжуйська|Марії]] чи [[Ядвіга Анжуйська|Ядвізі]]<ref>''Грушевський М.'' Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка. — Т. 4. — 1993. — C. 120</ref>. Цим кроком Владислав намагався показати свою вірність сюзерену, Королеві [[Марія I Анжуйська|Марії]], з одного боку та своє небажання проводити активні воєнні дії — з іншого.
Похід розпочався в лютому 1387 року. Вже [[18 лютого]] Ядвіга прибула до [[Ярослав (місто)|Ярослава]], де, титулуючись спадкоємицею Русі, видала грамоту, якою гарантувала попередні права та привілеї населенню [[Перемишльська земля|Перемишльської землі]]. З Перемшильщини Ядвіга відправилась у Львівську землю — вже [[1 березня]] вона була під [[Городок (Львівська область)|Городком]], де кілька днів польські шляхтичі проводили переговори з львівськими міщанами та шляхтою, які, зрештою, завершились успішно для обох сторін. [[8 березня]] Ядвіга з військом була у [[Львів|Львові]], де знову гарантувала старі права та привілеї місцевого населення<ref>''Грушевський М.'' Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П. С. Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка. — Т. 4. — 1993. — C. 121</ref>.
| |||