Система мононуклеарних фагоцитів: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
продовжив написання
продовжив написання
Рядок 1:
{{пишу|[[Користувач:Шкурба Андрій Вікторович|АВШ]] ([[Обговорення користувача:Шкурба Андрій Вікторович|обговорення]]) 1920:1250, 1214 липня 2020 (UTC)}}
{{Infobox medical condition}}
'''Система мононуклеарних фагоцитів''' ({{lang-en|Mononuclear phagocyte system}}, раніше відома як '''Ретикуло—ендотеліальна система''', {{lang-en|reticuloendothelial system}}) — частина [[Імунна система|імунної системи]], яка складається з [[Фагоцити|фагоцитарних клітин]], розташованих у ретикулярній [[Сполучна тканина|сполучній тканині]]. Це насамперед [[моноцити]] та [[макрофаги]], і вони накопичуються в лімфатичних вузлах та селезінці. [[Клітини Купфера]] (спеціалізовані макрофаги печінки та тканин) також входять до складу цієї системи. Мононуклеарна система фагоцитів і [[Моноцити|моноцитарна]] система макрофагів відносяться до двох різних утворень, хоча часто помилково розуміються як одна. «Ретикулоендотеліальна система» — старий термін для означення системи мононуклеарних фагоцитів, але він зараз використовується рідше, оскільки є розуміння того, що більшість клітин ендотелію не є макрофагами.
Рядок 12:
 
Залучення клітинами життєво важливого барвника, яке Ашофф використовував для визначення ретикулоендотеліальної системи, вважалося ним наслідком фагоцитозу. Однак клітини, наприклад, ендотеліальні, фіброцити, ретикулярні також можуть мітитись внаслідок піноцитозу, особливо коли застосовуються великі кількості барвника. Таким чином таке маркування було ненадійним як критерій ідентифікації мононуклеарних фагоцитів. Для вивчення взаємозв'язку між фагоцитарними клітинами на різних анатомічних ділянках розміщуються маркери, які ендоцитизуються, але не перетравлюються (наприклад, колоїдний [[вуглець]], частинки [[латекс]]у з [[полістирол]]у, [[оксид заліза]] та [[колоїдне золото]]), що також є ненадійним. Якщо такі маркери звільняються від початково помічених клітин, зокрема після загибелі такої клітини, ці маркери можуть бути сприйняті іншими клітинами з високою або низькою ендоцитарною активністю.
 
Томас зауважив<ref>Thomas, J. A. (1949) Rev. HNmat., 4, 639.</ref>, що критикований термін «ретикулоендотеліальна система», який використовувався «особливо патологами та імунологами», став більш об'єктивним. Він знову ввів термін «система ретикулогістіоцитів», який був запропонований Вольтеррою ще в 1927 році<ref>Volterra, M. (1927) Sperimentale, 81, 319</ref>.
 
== Складові частки ==