Йосиф Яримович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
G.Tuono (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
G.Tuono (обговорення | внесок) |
||
Рядок 61:
Йосиф Яримович народився 9 червня 1882 року в селі Новосілка кут Підгаєцького повіту (нині с. [[Новосілка (Підгаєцький район)|Новосілка]] Підгаєцького району Тернопільської області) в сім'ї місцевого священника Луки Яримовича (1848—1930) і його дружини Елеонори, дочки о. Йосифа Онишкевича, пароха с. [[Сарники|Сарники горішні]] на Рогатинщині. Навчався у народній школі в рідному селі і [[Бережанська гімназія|Бережанській гімназії]] (упродовж 1892<ref>У 1892/1893 навчальному році навчався в Іб класі Бережанської гімназії: [http://pbc.up.krakow.pl/dlibra/docmetadata?id=6454&from=publication Sprawozdanie Dyrekcyi c. k. Gimnazyum w Brzeżanach za rok szkolny 1893. — Brzeżany 1893. — S. 63.]</ref>—1900 років; іспит зрілості склав 29 травня 1900<ref name=":0">ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 5, спр. 455: Анкети, характеристики, листи та інші документи священиків з прізвищами на літеру «Я». — арк. 42 — Анкета о. Йосифа Яримовича.</ref>). Восени 1900 року вступив до [[Львівська духовна семінарія Святого Духа|Львівської духовної семінарії]] і розпочав навчання на Богословському факультеті [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]]. Наступного року у зв'язку із [[Сецесія українських студентів Львівського університету|сецесією українських студентів Львівського університету]] перейшов на богословський факультет Віденського університету (там закінчив 2-й рік богослов'я<ref>''[[Блажейовський Дмитро|Dmytro Blažejovskyj]].'' Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 275. {{ref-en}}</ref>). У 1902 році повернувся до Львова і в 1904 році завершив богословські студії. Одружився з Марією дочкою о. Івана Зафійовського, пароха с. [[Бариш (село)|Бариш]] на Бучаччині<ref>ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 5, спр. 455: Анкети, характеристики, листи та інші документи священиків з прізвищами на літеру «Я». — арк. 42зв — Анкета о. Йосифа Яримовича.</ref>. Виховували четверо дітей.
Ієрейське рукоположення отримав 31 січня 1909 року<ref name=":0" />. Першим місцем душпастирської праці була парафія в селі [[Ушковичі]] на Перемишлянщині, де з 8 лютого 1909 року до 15 січня 1911 року він був сотрудником. Потім працював у місті [[Скалат]] на Тернопільщині (з 16 січня 1911 року) — був адміністратором парафії і катехитом в народних школах та приватній реальній гімназії<ref name=":0" />. З 1914 до 1918 року був адміністратором парафії в селі [[Біле (Перемишлянський район)|Біле]] Перемишлянського повіту, а в 1918—1926 роках — парохом у селі [[Насташине]] Рогатинського повіту<ref>{{Блажейовський-Львів|2|173|Jarymovyč Josyf}}</ref>. З 1926 року останньою парохією отця Йосифа Яримовича було с. [[Настасів]] на Тернопільщині. З приходом на нову парафію з усією енергією взявся за благоустрій парафіяльної садиби і розпис церкви Вознесіння Господнього. Церква була побудована ще 1902 року, проте через брак коштів і воєнні події [[Перша світова війна|Першої світової війни]] так і не була розмальована. Розписом займався спочатку [[Горняткевич Дем'ян Антонович|Дем'ян Горняткевич]] з [[Наконечний Андрій Михайлович|Андрієм Наконечним]] і [[Зорій Михайло Йосипович|Михайлом Зорієм]], а після недовгої перерви завершував [[Борачок Северин Юліанович|Северин Борачок]]. На парафії організував Братство Найсвятіших Тайн, яке на початок 1936 року було одним із найбільших в деканаті (302 особи). Був діяльним у кооперативі «Єдність». У 1930 році завдяки о. Яримовичу в селі не були розквартировані
З приходом радянських військ на Галичину у вересні 1939 році розпочалися арешти. Арештований 26 грудня 1939 року, проте після 40 днів<ref>{{Cite web|title=Українські гекатомби {{!}} Збруч|url=https://zbruc.eu/node/53931|website=zbruc.eu|accessdate=2020-06-07|language=uk}}</ref> утримування в Тернопільській тюрмі за браком конкретних доказів був відпущений на волю. Вдруге заарештований 30 жовтня 1945 року і відправлений в камеру попереднього ув'язнення в Микулинцях, а згодом у тюрму м. Чорткова. 26 січня 1946 року військовий трибунал НКВС Тернопільської області засудив його до 7 років ув'язнення за ст. 54-2 і 54-3 Кримінального кодексу УРСР<ref>{{Cite web|title=Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ: Життєписи Слуг Божих|url=http://missiopc.blogspot.com/p/blog-page_27.html|website=Місія Постуляційний Центр беатифікації УГКЦ|accessdate=2020-06-07}}</ref>. Помер 30 червня 1946 року в Херсонській виправно-трудовій колонії МВС № 13.
| |||