Бгаґавад-Ґіта: відмінності між версіями

[[FileФайл:Bhagavata Gita Bishnupur Arnab Dutta 2011.JPG|thumb|300px|Крішна і Арджуна на Курукшетрі]]

'''Бгаґавад-ґіта''' ({{lang-sa|भगवद्गीता}} {{МФА2|bʱʌgʌˌʋʌd̪ˈgiːt̪ɑː||Bhagavad_Gita_Pronunciation.ogg}}, англ. "«Bhagavad Gita"»)&nbsp;— «Пісня [[Бгаґаван]]а<nowiki/>», «Божественна пісня»), одна з частин [[Магабгарата|Магабгарати]] (Магабгарата, книга 6, гл. 25&nbsp;— 42). Є одним з найважливіших священних текстів у багатьох течіях [[індуїзм]]у.

Вісімнадцять глав Бгаґавад-ґіти &nbsp;— частина Магабгарати, тут міститяться відомості з історії [[Індія|Індії]], опис природи Бога (Бгаґавана), природи душі (атми), природи часу (кали), природи дії (карми) і природи матеріального творіння ([[пракріті]]). Інтригуюча передісторія, філософське підґрунтя і гостросюжетна розв'язка битви на полі Курукшетра детально описані в староіндійському епосі «Магабгарата». У літературі сама Ґіта вважається центральною частиною цього великого епосу про історію людства, проте з релігійної точки зору Ґіта &nbsp;— це самостійний твір, вік якого, за даними самої Ґіти, значно перевищує звичні для сучасної наукової парадигми мірки, складаючи понад 2 мільйони років. Теологічно Ґіта входить у розряд [[Упанішади|Упанішад]] і називається «Ґітопанішадою».

Бгаґавад-ґіта &nbsp;— видатний філософський твір, що його визнають майже всі [[філософія індуїзму|філософські школи Індії]]. Усі видатні ачарії дали на неї свої коментарі. Серед них: [[Аді Шанкара|Шрі Шанкарачар'я]], Шрі Рамануджачар'я, Шрі Мадгвачар'я, Джіва Ґосвамі, Вішванатга Чакраварті, [[Бгактіведанта Свамі Прабгупада]] та інші.

Ґіта була повідана під час [[Битва на Курукшетрі|битви на Курукшетрі]]. Приводом для Бгаґавад-ґіти була відмова від битви великого воїна та полководця Арджуни внаслідок [[ілюзія|ілюзії]], яка тимчасово запанувала над ним. Тому Крішна ([[санскрит|санскр.]], «той, хто приваблює всіх», «вселюблячий», також &nbsp;— «темний») дав йому досконалі настанови, які розсіяли його ілюзію і привели до безумовної перемоги Пандавів заради спокою та справедливості на Землі. Внутрішня ж причина полягала в тому, щоб усім заблудлим у цьому матеріальному світі душам дати можливість ясно почути просто від Бога мету людського життя &nbsp;— як пізнати Господа, звільнитися від ілюзії та повернутися до свого початкового стану (вічного любовного відданого служіння Богу) і на батьківщину &nbsp;— у духовний світ. Отже, суть писання зосереджена на пізнанні таких питань: хто є Бог і який Він, себе як душі, стосунки душі та Всевишнього (усвідомлення залежності своєї діяльності від Бога, як наслідок &nbsp;— необхідності посвяти її Богу, чим би ми не займалися).

За всю земну історію Ґіти було зроблено понад 600 перекладів і тлумачень цього священного тексту. Своїй нинішній популярності на Заході, у Європі і в самій Індії Бгаґавад-ґіта значною мірою зобов'язана перекладу і тлумаченню її видатним індійським релігійним діячем [[Бгактіведанта Свамі Прабгупада|Бгактіведантою Свамі Прабгупадою]] (1896–1977 1896—1977&nbsp;рр.) у дусі традиції бенгальського вайшнавізму (крішнаїзму), відродженого в середні віки [[Чайтан'я Махапрабгу|Шрі Чайтаньєю]] (1486–1534 1486—1534&nbsp;рр.).

* Бхагавадгіта. "«Всесвіт"». 1991.