Вікіпедія

Ольшаниця: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
MaryankoBot (обговорення | внесок)
Боти
1 729 002 редагування
м правопис, §11: правило милозвучності. У вживається після коми перед приголосною
Рядок 41:
}}
 
'''Ольшани́ця''' — [[село]] в [[Україна|Україні]], ву [[Рокитнянський район|Рокитнянському районі]], [[Київська область|Київської області]]. Населення — 2493 осіб.
 
Уродженцями села є: тесля та політичний діяч Гончаренко Федір Максимович (розстріляний за «списком Сандармоху»), вояк Української Повстанської армії Лейба Добровський, письменник [[Комендант Павло Іванович]], Герой соціалістичної праці М. В. Кривенко, академік [[Національна академія медичних наук України|НАМН України]] [[Яворовський Олександр Петрович]], кандидат філологічних наук [[Віра Федорівна Скрипка]] та історик [[Чухліб Тарас Васильович]].
Рядок 79:
Під час революції 1905—1907 pp. селяни Ольшаниці виступили проти поміщиків, їх боротьбу очолив селянський комітет, створений у жовтні 1905 року. До складу його входили І. Я. Павличенко, Л. Б. Кириченко та інші. Керував комітетом член РСДРП В. С. Довгалевський. Комітет став центром селянського руху чотирьох повітів: Васильківського, Канівського, Київського, Таращанського. Щоб придушити революційний виступ селян, до Ольшаниці було введено війська. В роки німецької окупації 1918 року жителі села приєдналися до Таращанського повстання.
В період тимчасової нацистської окупації гітлерівці закатували багатьох мешканців села. Першими жертвами їх стали стара революціонерка М. Бабешко, один з організаторів сільського комітету в 1905 році І. Я. Павличенко та члени його родини. В лісах Ольшаниці діяв партизанський загін «Іскра», яким командував лейтенант Г. С. Кулагін. Зв'язковим загону був піонер Володя Бучацький, замордований нацистами в 1943 році.
Його ім'я присвоєно піонерській дружині середньої школи, ву якій він учився. За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Німецько-радянської війни в боротьбі проти гітлерівських загарбників, 200 жителів села нагороджено орденами й медалями. Поблизу села знайдено скарб римських монет (II ст. н. е.). виявлено залишки двох поселень черняхівської культури, поселення та горо дища часів Київської Русі. Залишки слов'янського городища (VI—IX ст.) та періоду Київської Русі виявлено
 
Під час радянської влади церкви були знищені.
Рядок 94:
'''Би́тва під Ольшани́цею''' — одна з найбільших перемог над татарами русько-литовського війська під проводом князя Константина Острозького, великого гетьмана литовського, 27 січня 1527 року.
 
Взимку 1527 року татари (34 тисячі чи то 40 тисяч, за наказом турків пішли на Полісся і добралися аж до Пинська. Коли ж верталися з ясиром, князь Константин несподівано вдарив на них під Ольшаницею на Київщині (над річкою Гороховаткою, припливом Росі). Разом із коронними військами під проводом київського воєводи Андрія Немировича та черкаського старости Остафія Дашковича, ву битві взяли участь почти княжат Юрія Слуцького, Федора Сангушка, Юрія Радзивілла, Івана та Олександра Корибутів Вишневецьких, Олександра Чарториського.
 
Бій ішов у глибоких снігах. Загинуло 24 тисячі татар, десь із сімсот дісталося в полон, з полону визволено 40 тисяч бранців. За цю славну перемогу Острозького величали найвищим вождем, «summus cum Tataris belli gerendi imperator», а король Сигізмунд І уладив йому у Кракові тріумфальний в'їзд, «приймав його з найбільшими почестями у прияві всього двору; коли він вїздив у місто й на замок, перед ним несли воєнні знаки, здобуті на ворогові у цій війні і вели забраних у неволю татар».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ольшаниця