Булахов Михайло Гапейович: відмінності між версіями

Білоруський мовознавець. Доктор філологічних наук ([[1966]]), професор ([[1967]]). Заслужений діяч наук [[Білорусь|Білорусії]] ([[1972]]). Нагороджений медаллю ([[1990]]) та орденом [[Ф. Скорини]] ([[1997]]). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Могильовський педагогічний інститут ([[1940]]). Працював учителем (1939—1940); у Мінському педагогічному інституті (1948—1951): асистент, викладач, старший викладач, від [[1949]] — завідувач кафедри російської мови; 1951—1965 — в Інституті мовознавства Білоруської АН: старший науковий співробітник, від [[1952]] — завідувач сектору сучасної білоруської мови. 1965—1975 — завідувач кафедри російської мови Білоруського університету; 1975—1990 — завідувач кафедри загального і російського мовознавства, від 1990 — професор Білоруського педагогічний університету. Наукові роботи присвячені російському, білоруському, слов’янському та заг. мовознавству. Вивчав [[«Слово о полку Ігоревім»]], особливості мови текстів, виданих Ф. Скориною; досліджував прикметник у білоруській мові, звукову і граматичну систему сучасної білоруської літературної мови; розробив основні принципи побудови повної граматики. Співавтор п’ятитомної «Энциклопедії “Слова о полку Игореве”» ([[Санкт-Петербург]], [[1995]]), керівник автор. колективу зі створення «Граматыкі беларускай мови» (т. 1, [[Мінськ]], [[1962]]; т. 2, [[Мінськ]], [[1966]]), низки навчальних підручників і посібників. Тритомна праця Б. «Восточнославянские языковеды: Библиогр. словарь» (Минск, 1976—78, т. 1—3) містить статті про життя й наукову діяльність 354-х східнослов’янських мовознавців від 16 століття.▼