Олександр II (король Шотландії): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Рядок 49:
Загроза вторгнення Генріха у [[1243]] році на деякий час порушила мирні відносини між двома країнами. Та швидкі дії Олександра, і відсутність бажання у англійських баронів воювати, призвели до укладання миру в Ньюкаслі [[1244]] року.
 
Протягом усього царювання Олександра II [[Шотландія]] процвітала. Країна повністю оговталася після слабкого правління Вільгельма I та продовжувала розвиватися, дотримуючись основних принципів, закладеним ще Давидом I. Королівський закон тепер встановилися на всій території Шотландії і підтримувалися твердою рукою. Організація державного управління набувала все більш ясних та виразних контурів. Припинялися будь -які зловживання привілеями, приймалися енергійні заходи проти тих лордів, які використовували юридичні фікції, щоб рятувати злочинців від справедливого покарання і таким чином збирати навколо себе загони з людей, життя яких залежали від беззастережного підкорення волі пана. Завдяки загальному заспокоєнню та стабільності створювалися всі передумови для економічного процвітання. На самому початку правління Олександра II законодавство було поставлено на службу сільському господарству. Була зроблена спроба збільшити площі орних земель за рахунок пасовищ, і всі землевласники в законодавчому порядку були зобов'язані обробляти фіксований мінімум угідь. Процвітали і міста, з'явилися ознаки виникнення нових ремесел. Відомо про чудовий корабель, побудованомийпобудований у [[Інвернесс|Інвернесі]] [[1249]] року, для графа Сен-Поля, могутнього бретонського вельможі, це свідчить про те, що [[Інвернесс]] користувався доброю славою
 
У внутрішній політиці Олександр постійно підтримував контроль над периферією, регулярно відвідуючи зі збройними загонами Кейтнес, [[Морей (область)|Морей]], [[Аргілл]] та Ґалловей. Додатковою причиною цих походів було поступове висунення претензій на приєднання [[Королівство Островів|Королівства Островів]], яке визнавало зверхність Норвегії (офіційно Норвегія мала права на ці землі за угодою 1098 року з шотландським королем-нездарою [[Едгар (король Шотландії)|Едгаром]]). У 1230-1240-ві рр. норвежці нагадували про себе нападами та періодичною військовою присутністю.