Чернацьке (Шосткинський район): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Jphwra (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Binc (обговорення | внесок) Коректура |
||
Рядок 41:
== Назва ==
Є кілька версій-легенд з приводу заснування села. Основна версія-легенда свідчить, що село було засноване ченцями, що бігли від переслідування католиків з Подніпров'я та свою назву село отримало від слова «чернець». За іншою версією село заснували українські селяни, які
== Історія ==
Точний час заснування ''Чернацького'' невідомий. На думку Філарета (Гумілевського) воно є поселенням «догетьманським, або навіть дотатарским». Відомий український історик А. М. Лазаревський дотримувався іншої точки зору і вважав, що воно було «поселено на порохінських землях Спаськими ченцями близько середини XVII століття». Сучасний дослідник Чернігово-Сіверщини П. М. Кулаковський схиляється до того, що Чернавська слобода (''Чернацьке'') була поселена в середині 40-х років XVII століття.
На той момент воно знаходилося в диспозиції гетьманській і військовій, а 3 вересня 1667 року було подаровано царем Олексієм Михайловичем Чернігівській архієпископії і Новгород-Сіверськії архимандрії. У
У 1786 році на підставі іменного указу Катерини
У роки Вітчизняної війни 1812 року 229 державних селян Чернацької волості були мобілізовані на військову службу і направлені в діючу армію. При цьому волосне правління забезпечило їх одягом, взуттям, провіантом на один місяць і зброєю: рушницями, багнетами, шаблями тощо.
Рядок 60:
На початку 80-х років XIX століття в селі працювали 2 заїжджих двори, 1 лавка, 1 водяна і 16 вітряних млинів і 2 крупорушки. Значна частина місцевих земель в зазначений час належала дворянину Володимиру Григоровичу Сибилеву, вдові колезького асесора Марфі Іванівні Коробкіній, купцеві Івану Кирилович Щербакову, дворянам Миколі Михайловичу і Єгору Михайловичу Сидоренко, поручникові Леоніду Федоровичу Новикову й іншим.
З 1882 року в ''Чернацькому'' функціонував завод з виготовлення конопляного масла купця Івана Кириловича Щербакова, на якому в 1884 році працювало 9 робітників і вироблялося конопляного масла на суму 6000 руб. на рік, а в 1900 році — на суму
На початку ХХ століття в селі діяло близько двадцяти млинів, в тому числі один водяний, і проводилися три ярмарки на рік (2 лютого, 26 вересня і 21 листопада), на яких продавалися вовняні та хутрові товари, різний посуд, вироби зі скла та металу, віск, конопля, конопляне насіння, тютюн, худобу та інші товари.
Жіночий одяг складалася з юпки, безрукавки, плахти, спідниці, запаски, фартуха і пояса. Юпка шилася з білого сукна домашнього виготовлення, мала маленький, стоячий комір, у стана була зшита в три збірки і мала з правого боку кишеню, який прикривав зубчастий клапан. Безрукавка шилася з покупної матерії і мала форму корсета. Плахту ткали з вовняних ниток і вона мала картатий малюнок. Для підв'язки плахти служив пояс, який плентався з вовняних ниток і забарвлювався в червоний колір. Запаска мала форму звичайного жіночого фартуха. Фартух шився з домашнього полотна, а низ прикрашався в'язаним візерунком. У повсякденному житті чоловіки і жінки села носили личаки, а на свята чоловіки взували чоботи, а жінки черевики і півчобітки.
Значна частина місцевих жителів в кінці XIX століття займалася кустарним промислом, виготовленням дерев'яного посуду і возових коліс. Свої вироби вони продавали на ярмарках Середини-Буди та інших населених пунктів Чернігівської, Курської і Полтавської губерній і отримували від цього непоганий дохід — близько 50 руб. на рік. Незважаючи на це, багато з них жили бідно, зловживали спиртними напоями і залишали значну частину свого прибутку в трьох ''Чернацьких'' шинках, що продавали
Здавна в ''Чернацьком''у функціонувала дерев'ян Введенська церква, в якій на момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. служили 3 священика, 2 паламаря і 1 диякон. На початку 30-х років позаминулого століття дерев'яна церква згоріла від удару блискавки, а на її місці в 1836 році була зведена нова цегляна церква, до якої на початку 1860-х рр. була прибудована цегляна дзвіниця.
У церкві зберігалася ікона Введення Богоматері, яка була подарована їй командиром 1-
У 1840 році в ''Чернацькому'' була відкрита земська школа. Довгий час вона перебувала в малопридатному приміщенні, а в 1894 році для неї було побудовано нове шкільне приміщення, що складалося з чотирьох класних кімнат. Школа утримувалася за рахунок земства та сільського суспільства. У 1901 році в школі навчалося 72
Село постраждало внаслідок [[Голодомор в Україні 1932—1933|геноциду]] українського народу, проведеного урядом
Квітнем 1942 р. та наступними місяцями нацистські окупанти спалили загалом 390 дворів села ''Чернацьке'' Середино-Будського району, де загинуло 56 жителів.
== Персоналії ==
|