Вікіпедія

Вітрук Андрій Никифорович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Коректура
Рядок 49:
В результаті наполегливих боїв полк втратив значну частину літаків [[І-15]]Біс і частина льотного складу під командуванням Вітрука була направлена для перенавчання на новий штурмовик [[Іл-2]]. Таким чином полк був розділений і під одним номером воювали два 65-х шап (штурмовий авіаційний полк), одним з яких командував Вітрук. У жовтні [[1941]] р. 65-й шап Вітрука був перекинутий на Західний фронт ([[Московська зона оборони]]). Підполковник А. Н. Вітрук зарекомендував себе умілим організатором, вольовим командиром.
 
На початок [[1942]] р. зробив 21 бойовий виліт, проявивши при цьому виняткову [[хоробрість]] і [[мужність]]. Указом [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради]] [[СРСР]] від 24.02.42 р. за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство підполковникові Вітруку було присвоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]].
Указом [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради]] [[СРСР]] від 24.02.42 р. за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство підполковникові Вітруку було присвоєно звання [[Герой Радянського Союзу|Героя Радянського Союзу]].
 
У липні [[1942]] р. він був призначений на посаду командира 291-оїї шад (штурмова [[авіаційна дивізія]]), яка 05.02.44 р. перетворена в 10-у [[Радянська гвардія|гвардійську]] шад. Під його керівництвом частини дивізії брали активну участь в боях по розгрому німецьких військ під [[Воронеж]]ем, [[Київ|Києвом]], по оточенню, а потім повному знищенню [[Друга Яссько-Кишинівська операція|яссько-кишинівського угруповання]], при взятті міст [[Румунія|Румунії]] ([[Плоєшті]], [[Бухарест]], [[Крайова]]), столиці [[Югославія|Югославії]] — [[Белград]]а і міст [[Угорщина|Угорщини]] ([[Сексард]], [[Секешфегервар]]).
 
Від жовтня [[1944]] року командував авіагрупою, названою його ім'ям, до якої входили 10-та гвардійська штурмова і 236-та винищувальна авіадивізії, на базі яких були сформовані дві югославські авіадивізії та проводилась підготовка їхнього льотного складу. [[Авіагрупа генерал-майора Вітрука]] до кінця війни забезпечувала завдання підтримки з повітря дій 1-ї, 2-ї й 3-ї югославських армій у [[Срем]]у, [[Бараня|Барані]] й Східній [[Боснія|Боснії]]<ref>''Nikola Anić, Sekula Joksimović, Mirko Gutić.'' Narodno oslobodilačka vojska Jogoslavije. Pregled Razvoja Oruzanih Snaga Narodnooslobodilnackog pokreta 1941—1945.&nbsp;— Beograd: Vojnoistorijski institut, 1982.&nbsp;— S. 404—407.</ref>. За мужність і геройство, проявлені в боях по звільненню території Югославії від фашистської окупації, гвардії генерал-майорові авіації А.&nbsp;Н.&nbsp;Вітруку присвоєно звання Народного Героя Югославії.
 
Андрій Никифорович, пройшовши всю [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянську війнивійну]], раптово помер ву результаті важкої хвороби 01.06.46 р. Похований ву [[Київ|Києві]].
 
Нагороджений [[Орден Леніна|орденом Леніна]], чотири [[Орден Червоного Прапора|орденами Червоного Прапора]], [[Орден Суворова|орденом Суворова]] 2-го ступеня, [[Орден Кутузова|Кутузова]] 2-го ступеня, [[Орден Богдана Хмельницького (СРСР)|Богдана Хмельницького]] 2-го ступеня, [[Орден Олександра Невського|Олександра Невського]], [[Орден Червоної Зірки]], медалями. Ім'я Героя носять вулиці у [[Вулиця Генерала Вітрука|Києві]], [[Житомир]]і, [[Воронеж]]і, а також школа, де він вчився.
 
<gallery widths="180" heights="180">
Tomb of Vitruk. - Alley of Heroes. Slava Park, Pechersk Raion, Kiev .jpg|Плита в Парку Вічної Слави в Києві
A-vitruka.jpg|Анотаційна табличка на вулиці Генерала Вітрука в Києві
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вітрук_Андрій_Никифорович