Новгородська республіка: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 71:
[[Клавдій Васильович Лебедєв|К. В. Лебедєв]] 1889]]
 
Новгородська республіка вела боротьбу з агресією шведських, а потім німецьких феодалів. Шведи з середини [[XII століття]] почали захоплення [[Фінляндія|фінських]] земель, населення яких платило данину Новгороду. Німецькі феодали з кінця [[XII століття]] вели завоювання [[Прибалтика|Прибалтики]]. З середини [[XII]] до середини [[XV]] століть Новгород змушений був 26 разів воювати зі Швецією та 11 разів з [[Ливонський орден|Ливонським орденом]]. Скориставшись [[монголо-татарська навала|монголо-татарською навалою]], німецькі хрестоносці, данські та шведські феодали в [[1240]]–[[1242]] роках активізували агресивні дії, перенесшиперенісши їх на територію Новгородської республіки. Але їхні походи закінчилися провалом ([[Невська битва]] ([[1240]]), [[Льодове побоїще]] ([[1242]])). Військо Новгородської землі відбило й наступні походи шведів та німецьких феодалів. Новгородська земля не випробовувала жахів монголо-татарської навали, але Новгород визнав себе залежним від [[Золота Орда|Золотої Орди]] та став платити [[хан]]ам данину.
 
З [[XIV століття]] починаються спроби [[Тверське князівство|Твері]], [[Велике князівство Московське|Москви]] й [[ВКЛ|Литви]] підкорити Новгород своійсвоїй владі. Тверський князь [[Михайло Ярославович]], ставши великим князем володимирським, надіслав у Новгород [[намісництво|намісників]] без попередніх переговорів із новгородцями. Це штовхнуло Новгород до зближення з Москвою. Прагнули обмежити самостійність Новгородської республіки й [[Іван Калита]], [[Семен Гордий]] та інші московські князі, що займали великокнязівський стіл. Гострий конфлікт між Новгородом та Москвою виник у [[1397]] році, коли Москва відторгла ''Двінську землю''. Однак вже у [[1398]] році вона була повернута. Борючись проти утисків з боку московських князів, новгородський уряд шукав союзу з [[ВКЛ|Литвою]]. До середини [[XV століття|XV сторіччя]] Новгородська республіка, протидіючи великим московським князям, стала предметом заздрощів через переваги безпосередніх торгових зв'язків Новгорода з [[Ганза|Ганзою]] та перешкодою на шляху процесу подальшої територіальної експансії [[Московія|Московії]]. Частина великого боярства, не бажаючи розстатисярозставатися з політичними привілеями, домагалася переходу Новгорода під владу Великого князівства Литовського. Провідником цих поглядів боярства була так звана «литовська партія». У [[1470]] році з її ініціативи новгородці запросили на князювання з Литви князя [[Михайло Олелькович|Михайла Олельковича]], новгородський уряд став вести переговори про союз із литовським великим князем [[Казімір IV Яґеллончик|Казимиром IV]].
 
Питання про перехід у підданство до [[Велике князівство Литовське|Литовської держави]] викликало у Новгороді значні хвилювання. Московська великокнязівська влада вміло використала у своїх інтересах загострені класові суперечності в Новгородській феодальній республіці та прагнення широких верств населення Новгородської землі до припинення феодальних усобиць. 1471 року московський князь [[Іван III Васильович|Іван ІІІ]] звинуватив новгородців у зраді і оголосив війну Новгороду, після чого його війська і війська його союзника, [[Псковська вічова республіка|Псковської республіки]], рушили на Новгород. Перемога московських військ у [[битва біля Шелоні|битві]] на річці [[Шелонь|Шелоні]] 14 липня 1471 року визначила ліквідацію політичної самостійності Новгорода. У [[1478]] московська рать обложила Новгород, після чого відбулося остаточне включення Новгородської землі до [[Велике князівство Московське|Московського князівства]]. Велику частину новгородської політичної знаті (боярства) було вирізано цілими сім'ями, а більш половини купецьких сімей було вивезено до Московії. На їх місце були завезені купецькі сім'ї із підлеглих Московському князівству східних земель. Таким чином новгородську еліту було обезкровлено. Новгородська феодальна республіка перестала існувати.