Підмайстер: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 4:
З зникненням цехового виробництва у деяких країнах термін використовується для певних посад. Так в Австрії ''підмайстер (Gehilfen) (помічник майстра'') — це молодий фахівець (випускник професійної школи), який проходить стажування на підприємстві для подальшої роботи на посаду майстра виробничого навчання<ref>{{Стаття|автор= Креденець Н. |посилання_на_автора= |назва= Законодавчо-правові аспекти функціонування соціального партнерства у професійній підготовці фахівців сфери послуг Австрії та Німеччини|посилання= http://nbuv.gov.ua/UJRN/pednauk_2017_5_6 |відповідальний= Н. Креденець |видання= Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології.|видання посилання= |тип= |рік= 2017|місяць= |том= |випуск= |номер= 5|сторінки=35-49 |issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}</ref>.
== Отримання статусу підмайстра ==
До утворення цехової системи у ремісництві підмайстрів не було. Майстри мали тільки учнів. Діяльність цехів здійснювалася спочатку на основі власних статутів, а згодом затверджувалась владою міста. У цих статутах були затверджені умови набуття статусу підмайстрів, їх умови праці та оплати, переходу до статусу майстра та інші. Статути могли мати відмінності, але основні положення були загальними.
Набути статус підмайстра могли тільки учні майстра, яких допустив до роботи, якою він займався. Час перебування у статусі тривав принаймні декілька років і залежав від виду ремесла. Для отримання статусу підмайстра, учень мав перед представниками цеху продемонструвати навички майстерності. Цю процедуру інколи називали «визволення». Отримання статусу могло супроводжуватися внесення грошей у цехову казну та частуванням. Підмайстер, на відміну від учня, вже отримував платню від майстра. Змінювалися його права, умови життя та праці, він також міг отримати прізвище. У деяких цехах підмайстер отримати свої повні права міг отримати після перебування у статусі, одна з назв якого була «робленець». У цей час він отримував неповну платню.<ref name="Мис">{{книга|автор= |заголовок= Історія декоративного мистецтва України. У 5 т.|посилання= |відповідальний= HAH України. ІМФЕ ім. М. Т. Рильського; Нак. ред. Т. Кара-Васильєва|місце= Вінниця|видавництво= ПП “Едельвейс і К”|рік=2007 |том= 2 |сторінок= |сторінки= 17-18 |isbn=978-966-2150-23-0|ref =}}</ref>
== Примітки ==
{{reflist}}
== Джерела ==
* {{Стаття|автор= Щербина С. В. |посилання_на_автора= |назва=Ієрархія у ремісничих цехах Північного Лівобережжя у другій половині ХVІІ–ХVІІІ ст. |посилання= http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/128313 |відповідальний= |видання= Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. |видання посилання= |тип= | місце = К.: Глухів | видавництво = |рік= 2016 |місяць= |том= |випуск= 9 |номер= |сторінки= 217-221|issn= |bibcode= |doi= |pmid= |мова= }}
| |||