Боярський Михайло Сергійович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 31:
Народився в театральній родині.
Рід Боярських має українські та польські корені. Прадід актора носив прізвище Сегенюк, дід актора [[Боярський Олександр Іванович|Олександр Іванович]], ставши священиком, змінив прізвище на материнське.
Батько Сергій і дядько Микола Боярські були провідними акторами театру імені Коміссаржевської, мати була актрисою Театру комедії. Батьки хотіли бачити сина музикантом і віддали його в музичну школу при [[Ленінградська консерваторія|консерваторії]] по класу фортепіано. Проте після закінчення школи Михайло вирішив поступати в Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії та успішно склавши вступні іспити, був зарахований до інституту.
У 1972 році, після закінчення інституту, Михайло Боярський був прийнятий в трупу Ленінградського державного драматичного театру ім. Ленсовета (з 1992 року — Санкт-петербурзький Відкритий театр).▼
▲У 1972 році, після закінчення інституту,
За роки роботи в Театрі імені Ленсовета актор зіграв безліч помітних ролей, у тому числі у виставах «Дульсинея Тобосська» (Луїс), «Люди і пристрасті» (відразу три ролі), «Снігова королева» (Радник), «Станція» (Осман), «Місіс Пайпер веде слідство», «Тригрошова опера» (Меккі-ніж) та багатьох інших.
У кіно
Після цього успіху в кіно стала майже мінятися і кар'єра актора в театрі. Він отримав кілька цікавих ролей у низці спектаклів, а потім був затверджений і на головну роль — Трубадура в мюзиклі «Трубадур і його друзі», де роль Принцеси грала молода актриса Лариса Луппіан, що стала незабаром дружиною Боярського.
У 1977 році
Зірковий час актора в кінематографі настав у 1978 році, коли на екрани країни вийшов фільм [[Георгій Юнгвальд-Хилькевич|Георгія Юнгвальд-Хилькевича]] «[[Д'Артаньян і три мушкетери]]», в якій Боярський виконав роль д'Артаньяна. За роботу в цьому фільмі
Актор знявся в багатьох фільмах, в тому числі «Республіка Шкид», «Новорічні пригоди Маші і Віті», «Мама», «Сватання гусара», «[[Людина з бульвару Капуцинів]]», «В'язень замка Іф», «Гардемарини, вперед!», «Віват, гардемарини!», «Дон Сезар де Базан», «Божевільний», «Тартюф», «Королева Марго», «Плачу вперед», «Ідіот», «Тарас Бульба» та інших.
У багатьох фільмах актор виконував пісні, що стали згодом [[шлягер]]ами, з якими Боярський виступає на естраді. Вперше він заспівав в дитячому музичному фільмі «Новорічні пригоди Маші і Віті», потім в музичній казці «Мама». А пісні «Пока-пока-покачивая…», «Пуркуа па» й інші з фільму «Три мушкетери» стали справді народними. Також запам'яталися глядачам пісні з дитячого фільму «Вище райдуги». Боярський співав у фільмах: «Куди він дінеться!», «Гумма-гам», «[[Людина з бульвару Капуцинів]]», «Дон Сезар де Базан».
У 1986 році
У 2007 році уряд Петербурга закрив театр «Бенефіс», яким керував Михайло Боярський, мотивуючи це тим, що будинок перебував в аварійному стані, а у міста немає коштів на його ремонт. Було вирішено приміщення на Мойці продати для залучення приватного інвестора. Нового місця для театру не запропонували. Однак найзначиміші проекти театру, такі як хоровий фестиваль «Співочий Пітер» і спектакль «Інтимна життя» перейшли у відання фонду «Бенефіс», створеного у 2003 році.
|