Боярський Михайло Сергійович

радянський та російський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР (1990)

Михáйло Сергі́йович Боя́рський (рос. Михаил Сергеевич Боярский; нар. 26 грудня 1949, Ленінград, РРФСР, СРСР) — радянський та російський актор театру і кіно, музикант та співак, народний артист РРФСР (1990). У 1998—2007 рр. — художній керівник створеного ним театру «Бенефіс» в Санкт-Петербурзі. Підтримує путінський режим та війну Росії проти України.

Михайло Боярський
рос. Михаил Сергеевич Боярский
Ім'я при народженні Михайло Сергійович Боярський
(рос. Михаил Сергеевич Боярский)
Народився 26 грудня 1949(1949-12-26) (74 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Національність росіянин
Громадянство  СРСР
 Росія
Діяльність співак, актор театру, кіноактор, ведучий, гітарист, клавішник, каскадер, телеведучий, уболівальник
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв (1972)
Роки діяльності 19732023
У шлюбі з Луппіан Лариса Регінальдівна
Діти Боярська Єлизавета Михайлівна і Боярський Сергій Михайловичd
Батьки Боярський Сергій Олександровичd
Брати / сестри Олександр Боярський
IMDb ID 0101614
Автограф
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація) Медаль «У пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»
Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
орден Пошани

CMNS: Михайло Боярський у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Занесений до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України[1]. Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму»[2][3]. Фігурант центру бази «Миротворець»[4]. В Україні заборонена творчість за участю Михайла Боярського[5][6].

Життєпис ред.

Народився 26 грудня 1949 року в театральній родині.

Рід Боярських має українські та польські корені. Прадід актора носив прізвище Сегенюк, дід актора Олександр Іванович, ставши священником, змінив прізвище на материнське.

Батько Сергій і дядько Микола Боярські були провідними акторами театру імені Коміссаржевської, мати була актрисою Театру комедії. Батьки хотіли бачити сина музикантом і віддали його в музичну школу при консерваторії по класу фортепіано. Проте після закінчення школи Михайло вирішив вступати до Ленінградського інституту театру, музики та кінематографії та, успішно склавши вступні іспити, був зарахований до інституту.

1972 року, після закінчення інституту, був прийнятий в трупу Ленінградського державного драматичного театру ім. Ленсовета (з 1992 року — Санкт-петербурзький Відкритий театр).

За роки роботи в Театрі імені Ленсовета актор зіграв безліч помітних ролей, у тому числі у виставах «Дульсінея Тобосська» (Луїс), «Люди й пристрасті» (відразу три ролі), «Снігова королева» (Радник), «Станція» (Осман), «Місис Пайпер веде слідство», «Тригрошова опера» (Меккі-ніж) та багатьох інших.

У кіно дебютував ще бувши школярем, знявшись у короткометражному фільмі «Обережно, сірники». Цей же дебют актора відбувся 1974 року, у фільмі режисера Леонід Квініхідзе «Солом'яний капелюшок». Однак популярність прийшла до Боярського 1975 року, коли на екрани вийшов двосерійний телефільм Віталія Мельникова «Старший син» за п'єсою Олександра Вампілова, в якому Михайло Боярський в парі з Миколою Караченцовим зіграв одну з головних ролей — Семена на прізвисько Сільва.

Після цього успіху в кіно стала майже мінятися і кар'єра актора в театрі. Він отримав кілька цікавих ролей у низці спектаклів, а потім був затверджений і на головну роль — Трубадура в мюзиклі «Трубадур і його друзі», де роль Принцеси грала молода актриса Лариса Луппіан, що стала згодом дружиною Боярського.

У 1977 році знявся у музичному фільмі «Собака на сіні», знятому за п'єсою Лопе де Вега (режисер Ян Фрід).

Зірковий час актора в кінематографі настав у 1978 році, коли на екрани країни вийшов фільм Георгія Юнгвальд-Хилькевича «Д'Артаньян і три мушкетери», в якій Боярський виконав роль д'Артаньяна. За роботу в цьому фільмі 1984 року йому надали звання Заслуженого артиста РРФСР. Згодом Михайло Боярський зіграв роль Д'Артаньяна ще в трьох картинах — продовженнях фільму про мушкетерів — «Мушкетери двадцять років по тому» (1992), «Таємниці королеви Анни, або Мушкетери тридцять років потому» (1993) «Повернення мушкетерів» (2009).

Актор знявся в багатьох фільмах, зокрема «Новорічні пригоди Маші та Віті», «Мама», «Сватання гусара», «Людина з бульвару Капуцинів», «В'язень замка Іф», «Гардемарини, вперед!», «Віват, гардемарини!», «Дон Сезар де Базан», «Божевільний», «Тартюф», «Королева Марго», «Плачу вперед», «Ідіот», «Тарас Бульба» та інших.

Також озвучує музичні й мультиплікаційні фільми. Озвучив мультфільми «Летючий корабель», «Блакитне цуценя», «Розлучення», «Нові Бременські» та інші.

У багатьох фільмах актор виконував пісні, що стали згодом шлягерами, з якими Боярський виступає на естраді. Уперше він заспівав в дитячому музичному фільмі «Новорічні пригоди Маші та Віті», потім у музичній казці «Мама». А пісні «Пока-пока-покачивая…», «Пуркуа па» й інші з фільму «Три мушкетери» стали справді народними. Також запам'яталися глядачам пісні з дитячого фільму «Вище райдуги». Боярський співав у фільмах: «Куди він дінеться!», «Гумма-гам», «Людина з бульвару Капуцинів», «Дон Сезар де Базан».

Був автором телепередач «Доміно» і «Боярський двір», а також одним з ведучих програми «Білий папуга».

1986 року пішов із Театру імені Ленсовета й організував власний театр — Ленінградський державний музично-драматичного театру «Бенефіс», який не тільки об'єднав у собі кілька естрадних колективів, ляльковий театр, рок-групи, але і зайнявся організацією гастролей відомих артистів Росією. Першою постановкою цього театру став спектакль «Інтимне життя», який 1997 року завоював приз за найкращий акторський ансамбль на міжнародному фестивалі «Зимовий Авіньйон». У виставі беруть участь чотири актори: Лариса Лупіан, Сергій Мігіцко і Ганна Алексахіна.

2007 року уряд Петербурга закрив театр «Бенефіс», яким керував Михайло Боярський, мотивуючи це тим, що будинок перебував в аварійному стані, а в міста немає коштів на його ремонт. Було вирішено приміщення на Мойці продати для залучення приватного інвестора. Нового місця для театру не запропонували. Однак найзначиміші проєкти театру, такі як хоровий фестиваль «Співочий Пітер» і спектакль «Інтимне життя» перейшли у відання фонду «Бенефіс», створеного 2003 року.

Громадянська позиція ред.

11 березня 2014 року підтримав позицію Володимира Путіна щодо російської агресії в Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму»[7]. 8 серпня 2015 року Боярський внесений до «Чорного списку Міністерства культури України»[8]. Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України й міжнародному правопорядку[9]. Підтримав рішення президента РФ про визнання ДНР та ЛНР та підтримав повномасштабний наступ Росії на Україну[10].

Відзнаки та нагороди ред.

  • 1990 року Михайла Боярського нагородили званням Народного артиста Росії.
  • Лауреат Санкт-Петербурзької незалежної акторської премії імені Владислава Стржельчика (2000).
  • Нагороджений Орденом Дружби (2001).

Сімейний стан ред.

  • Дружина Луппіан Лариса Регінальдівна — радянська і російська актриса театру і кіно. Народна артистка Російської Федерації (1999).
    • Син Боярський Сергій Михайлович — випускник економічного факультету Ленінградського університету, російський державний та політичний діяч. Депутат Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації VII та VIII скликань, перший заступник голови комітету Державної Думи з інформаційної політики, інформаційних технологій та зв'язку з 5 жовтня 2016 року. Секретар Санкт-Петербурзького регіонального відділення партії «Єдина Росія» з 24 грудня 2021 року. Член Президії Генеральної ради партії «Єдина Росія». Через вторгнення Росії в Україну знаходиться під міжнародними санкціями Євросоюзу, США, Великобританії та низки інших країн. Фігурант бази даних центру «Миротворець»[11].
      • Онуки Катерина та Олександра.
    • Дочка Боярська Єлизавета Михайлівна, продовжила акторську династію. Заслужена артистка Російської Федерації (2018). Фігурант бази даних центру «Миротворець»[12].
      • Онуки Андрій та Григорій.

Фільмографія ред.

Санкції ред.

У серпні 2015 року СБУ внесла Боярського до списку діячів культури, дії яких створюють загрозу національній безпеці України[13]

З кінця березня 2022 року заборонено в'їзд до Латвії на невизначений термін через підтримку вторгнення Росії в Україну і виправдання "російської агресії"[14]

19 жовтня 2022 року внесений до санкційних списків України проти осіб "які публічно закликають до агресивної війни, виправдовують і визнають законною збройну агресію РФ проти України, тимчасову окупацію території України". Санкції передбачають блокування активів, повне припинення комерційних операцій, зупинку виконання економічних і фінансових зобов'язань.[15]

3 лютого 2023 року внесений до санкційного списку Канади, як причетний до поширення російської "дезінформації та пропаганди"[16]

9 жовтня 2022 року Боярський доданий до санкційного списку України.[17]

Примітки ред.

  1. Перелік осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України - Міністерство культури та інформаційної політики України. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 2 червня 2022. 
  2. Російські діячі культури підтримали Путіна щодо Криму. BBC News Україна (укр.). 12 березня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 2 червня 2022. 
  3. 85 діячів культури РФ підтримали Путіна. LB.ua. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 2 червня 2022. 
  4. Боярский Михаил Сергеевич / Боярський Михайло Сергійович / Boyarskij Mihail Sergeevich. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 2 червня 2022. 
  5. В Україні заборонили прокат фільмів з акторами, що загрожують національній безпеці (список). ЧаРівне (ua). Процитовано 2 червня 2022. 
  6. Новини - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація. shev.kyivcity.gov.ua. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 2 червня 2022. 
  7. Главком [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  8. Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 9 серпня 2015. 
  9. Боярський Михайло Сергійович // Центр «Миротворець». Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 24 травня 2017. 
  10. Список публічних осіб, які підтримують фашистський режим путіна та війну. theylovewar.com. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 3 червня 2022. 
  11. Центр «Миротворець»: Боярський Сергій Михайлович
  12. Центр «Миротворець»: Боярська Єлизавета Михайлівна
  13. Мінкульт назвав прізвища росіян, які загрожують нацбезпеці України. Українська правда (укр.). Процитовано 12 березня 2023. 
  14. Латвия запретила въезд ещё 102 россиянам. Радио Свобода (рос.). 14 травня 2022. Процитовано 12 березня 2023. 
  15. БОЯРСЬКИЙ Михайло Сергійович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2023. 
  16. Canada, Global Affairs. Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. GAC (англ.). Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 12 березня 2023. 
  17. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». 


Посилання ред.