Шанталь Шоде де Сілан: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м уточнення |
оформлення |
||
Рядок 1:
[[Файл:Chantal_Chaudé_de_Silans_1962.jpg|міні| Шанталь Шоде де Сілан, 1962 рік]]
{{редагую}}
'''Шанталь Шоде де Сілан''' (9 березня 1919, [[Версаль]] - 5 вересня 2001, [[Грасс]]
Вона навчилася грати в шахи, коли їй було дев'ять, разом із братом Бароном де Сіланом, який згодом став сильним любителем. 1932 року, коли їй було тринадцять, вона взяла участь у своєму першому [[Чемпіонат Франції з шахів|чемпіонаті Франції з шахів]] серед жінок<ref>{{Cite web|url=http://heritageechecsfra.free.fr/fem1932.htm|title=Le championnat de France féminin 1932|language=fr}}</ref>. 1936 року, в 17 років, виграла свій перший чемпіонат<ref>{{Cite web|url=http://heritageechecsfra.free.fr/femPalmares.htm|title=Le championnat de France féminin 1936|language=fr}}</ref>.
Рядок 7:
1939 року вийшла заміж за Бернарда Шоде і поїхала за ним до Марокко через Другу світову війну. 1942 року вони повернулися до Франції й незабаром приєдналися до [[Рух Опору у Франції|руху опору]].
У 1949-50 роках представляла Францію на [[Москва|московському]] турнірі, який мав вирішити, хто стане наступницею [[Віра Менчик|Віри Менчик]] як чемпіонки світу. Шанталь Шоде де Сілан лідирувала впродовж значної частини турніру, але наприкінці втомилася, й зрештою поділила 5-7-ме місце{{sfn|В. Батура|2016|с=671}} серед шістнадцяти гравчинь. Хоча вона мусила піклуватися про чотирьох дітей, але знову брала участь у [[Чемпіонат світу з шахів серед жінок|жіночих чемпіонатах світу]] 1952 та 1955 років (Москва), а потім 1961 року (у [[Врняцька Баня|Врняцькій Бані]]), поділивши відповідно 8-10-те{{sfn|В. Батура|2016|с=671}}, 10-13-те і 12-14-те місця{{sfn|В. Батура|2016|с=671}}<ref>{{Cite web|url=http://www.mark-weeks.com/chess/wcc-womn.htm|title=World Chess Championship for Women}}</ref>. Входила до складу національної збірної Франції на [[Шахова олімпіада 1950|9-й шаховій олімпіаді]] (чоловічій), що проходила в [[Дубровник|Дубровнику]] в 1950 році{{sfn|В. Батура|2016|с=671}}, і стала першою жінкою, яка взяла участь у цьому змаганні. Вона також стала першою жінкою, яка коли-небудь брала участь у чемпіонаті Франції з шахів (чоловіча секція), посівши сьоме місце 1947 року<ref>{{Cite web|url=http://www.rogerpaige.me.uk/Tables%2018.htm|title=Archived copy|accessdate=2010-01-24|archiveurl=https://web.archive.org/web/20091208183942/http://www.rogerpaige.me.uk/Tables%2018.htm|archivedate=2009-12-08}}</ref>. Її поділене третє місце 1951 року дотепер залишається найкращим результатом серед жінок на чемпіонаті Франції<ref>{{Cite web|url=http://heritageechecsfra.free.fr/1951.htm|title=Vichy 1951 - 27ème championnat de France|language=fr}}</ref>. Брала участь у жіночій Шаховій олімпіаді 1957{{sfn|В. Батура|2016|с=671}}.
1970 року, невдовзі після відставки Жанни Ле Бей-Таїлі, вона стала президентом паризького шахового клубу Каїса. Вона добровільно керувала ним{{sfn|В. Батура|2016|с=671}} понад тридцять років; за той час клуб виховав кілька молодих талантів, які згодом стануть сильними [[Гросмейстер (шахи)|гросмейстерами]], як-от Олів'є Рене, Елої Реланж, Мануель Апіселла, Ігор Натаф та [[Жоель Лотьє|Джоел Лотьє]] .
[[ФІДЕ]] надала їй звання [[Міжнародня майстриня з шахів|міжнародної майстрині]], коли запровадила цей титул 1950 року{{sfn|В. Батура|2016|с=671}}<ref>[[Anne Sunnucks|Sunnucks, Anne]], ''The Encyclopedia of Chess'', 1970, p. 68</ref>, а пізніше (почесного) звання [[Гросмайстриня з шахів|гросмайстрині]] (1990).
== Примітки ==
| |||