Марінус ван дер Люббе: відмінності між версіями

Ввечері 27 лютого у будівлі Рейхстагу спалахнула пожежа. О 23:30 (за іншою версією — лише над ранок) пожежникам вдалося приборкати полум'я, а сама будівля значно постраждала. На місці пожежі поліцією (за іншою версією — співробітниками Рейхстагу) затримано вірогідного підпалювача — Марінуса ван дер Люббе, напівроздягненого, адже пальто і куртку він, як зізнався пізніше, використав для розпалу пожежі у залі засідань Рейхстагу. Затриманого перевели до приміщення [[Бранденбурзькі ворота|Бранденбурзьких воріт]], де відбувся перший допит. Ван дер Люббе зізнався у попередніх спробах підпалити інші громадські будівлі, визнав, що знайдені у Рейхстагу кепка і краватка належать йому і що підпал здійснив він один.

 

{{цитата|Голий до пояса, спітнілий та вимазаний у багнюці, він сидів перед нами і важко дихав. Він хапав ротом повітря, ніби тільки-но завершив надскладну справу. Палаючі очі на блідому, стомленому обличчі сяяли диким виразом тріумфу. Я сідав навпроти нього кілька разів протягом тієї ночі у поліцейському відділку і слухав його плутані історії. Я прочитав комуністичні листівки, які він носив із собою в кишені штанів. Їх тими днями поширювали відкрито і повсюдно.

Відверті зізнання Марінуса ван дер Люббе не дали мені сумніватися у тому, що цей маленький підпалювач, який прекрасно знав свою справу, не мав потреби у помічниках. Хіба не може один-єдиний сірник розпалити холодне, легкозаймисте оздоблення палати засідань, старі оббиті меблі і важкі штори, і пересохлі дерев'яні різні панелі? А цей спеціаліст мав при собі цілий рюкзак із засобами для підпалу.