Бій під Крутами (1918): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Скасовано перші 2 редагування (користувача 91.213.187.174), виконані після версії 26343842 користувача 176.117.177.10 |
м Відкинуто редагування Nickispeaki (обговорення) до зробленого OmInna Мітка: Відкіт |
||
Рядок 85:
== Хід бою ==
Не наважуючись зустріти у противника в [[Бахмач]]і, де перебувало до двох тисяч робітників, налаштованих по-більшовицькому, Аверкій Гончаренко самочинно, без узгодження з іншими частинами та керівництвом, полишивши інших оборонців наказав відступити до Києва. Опісля втрати Бахмачу та відступу вцілілих частин до залізничної станції Крути туди відбули і юнаки 1-ї військової школи та студентська сотня<ref>Тинченко Я. Ю. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918) // Боротьба за Бахмач та Ромодан</ref>. Туди вони дісталися вже 28 січня. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою. На правому фланзі вони мали штучну перешкоду — насип залізничної колії, на лівому — студентська сотня в складі вже наявного там загону почала копати окопи й споруджувати земляні укріплення. Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні близько чотирьох сотень бійців, переважно юнкерів та студентів.
Бійці сотні [[Студентський Курінь|Студентського куреня]] були поділені на чотири чоти (взводи) по 28—30 людей. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві<ref name="um" />.
Рядок 151:
{{цитата|Неспростовні і беззаперечні факти свідчать, що в бою під Крутами оборонці української державності завдали агресорам нищівного удару і отримали переконливу військову перемогу над ворогом. Адже наказ командування було виконано, наступ ворога зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости, щоб зупинити його просування. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Своїм самовідданим опором захисники Крут зупинили похід агресора, який мусів спершу зализати свої рани, підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після всього цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. Саме ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Брест-Литовський мирний договір, який врятував молоду українську державність. День української перемоги у бою під Крутами є законною гордістю українства.|50|Правда про бій під Крутами // [[Улянич Володимир Іванович|Володимир Улянич]], Журнал «[[Воєнна історія (журнал)|Воєнна історія»]] #1 (37) за 2008 рік}}
{{цитата|Мушу ствердити несовісність цих деяких авторів брошур на тему бою під Крутами, що в своїх публікаціях старалися вічною ганьбою покрити ім'я тої совісної старшини, що так віддано керувала боєм та чесно разом з молодими вміла вмирати. Твердження тих авторів, що наша молодь там була без проводу, є неправдивими.|50|[[Гончаренко Аверкій Матвійович|Аверкій Гончаренко]]<ref>[http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0003451 Білокінь С. І. Крути. Січень 1918 року – Київ: Просвіта, 2008 // Гончаренко А. Бій під Крутами (214 с.)]</ref>}}
== Вшанування пам'яті ==
Рядок 341:
== Цікаві факти ==
[[Файл:Burrying of the fighters of the Battle of Kruty.jpg|міні|260px|Часто цю фотографію подають як похорон крутянців. Насправді на ній зображено похорон 91 жертви більшовицького терору у лютому 1918 р. Київ. 10 березня 1918 р.<ref>[http://likbez.org.ua/ua/ukrayinska-fotodzherela-ne-plutati-pohoron-zhertv-bilshovikiv-ta-pohoron-geroyiv-krut-berezen-1918-r.html Скальський Віталій Фотоджерела: не плутати похорон жертв більшовиків та похорон героїв Крут (березень 1918 р.) // Лікбез — Історичний фронт]</ref>]]
* [[Данилюк Матвій|Матвій Данилюк]] (1892—1994), єдиний учасник бою під Крутами який дочекався відновлення незалежності України у 1991 році, ще й зустрівши її у селі
== Спогади. Статті сучасників ==
| |||