Постмодернізм у музиці: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Johnny (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
A1 (обговорення | внесок) |
||
Рядок 47:
Постмодерний джаз також вплинув на сучасну поп і рок- музику. Можна виділити два чинники розвитку — це інновації Чарлі Паркера в середній повоєнний період, та (знову) творчість Арнольда Шенберга: щоправда не стільки його [[додекафонія]], скільки досерійний атональний стиль, в якому усі форми тональної організації були відкинуті. Злиття цих двох традицій стало чинником розвитку фрі-джазу в 1950-ті, щокрема у творчості Орнета Колмена, який надихнув нове покоління музикантів 1960-х та 1970-х, серед яких такі постаті, як [[Джон Колтрейн]], [[Альберт Ейлер]] та [[Sun Ra]]. Фрі-джаз справив значний вплив на багатьох рок-музикантів: наприклад Кептейн Бітхард, та, зовсім іншим чином на [[The Stooges]] та [[Lou Reed]] . В свою чергу ці артисти справляли вплив на покоління панк-музикантів 1970-х та 1980-х років (наприклад The Lounge Lizards та The Pop Group).
Одним із найяскравіших прикладів постмодерного музиканта є саксофоніст [[Джон Зорн]]. Починаючи від п'єс Godard та Spillane і продовжуючи проектом [[Naked City]], музика Зорна відома радикальними стилістичними стрибками. Його творчість критики не можуть вписати в жоден музичний напрямок, а сам Зорн висловлювався про те, що поняття сучасних стилів є радше комерційними.
Пост-рок — термін, що став використовуватися для гуртів, що використовували «рок інструментовку для „не рокової“ мети, використовуючи гітари більше для як особливої барви та фактуру, ніж для рифів та поверкордів», як це зазначено у журналі The Wire (May 1994). Значна кількість гуртів пост-рокового руху розвинулася в останні роки XX століття, зокрема [[Mogwai]], [[Tortoise]], [[Explosions in the Sky]] та інші. Їх мелодика, багата інструментовка та сильна емоційна насиченість стали властивою рисою пост-року.
| |||