Адраст: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Avatar6 (обговорення | внесок) м improve ref |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Адра́ст''' ({{lang-el|Άδραστος}}) — [[аргос]]ький цар, син [[Талай|Талая]].
Коли [[Амфіарай]] вигнав Адраста з [[Аргос]]у, він утік у [[Сікіон]] до діда, царя [[Поліб]]а, й одружився з його дочкою. Після смерті [[Поліб]]а Адраст став сікіонським владарем, дійшовши згоди з [[Амфіарай|Амфіараем]], повернувся в [[Аргос]].
[[Оракул]] провістив, що доньки Адраста одружаться з вепром і левом. Тому [[Деїфіла|Деїфілу]] він віддав [[Тідей|Тідеєві]], а [[Аргія|Аргію]] — [[Полінік]]ові, на щитах яких були зображені вепр і лев. (Варіант: [[Тідей]] і [[Полінік]] були вигнані з своїх країн і з'явилися перед палацом Адраста в одязі із шкур згаданих тварин.)
Повернення [[Полінік]]ові престолу батька стало приводом для війни проти [[Фіви|Фів]] — найбільшого і найбагатшого міста тогочасної Греції. Для війни з ними сікіонський цар зібрав широку коаліцію, відомову під назвою «[[семеро проти Фів]]». Легенда каже, що довше за всіх пручався Амфіарай, що ніяк не хотів приєднуватися до походу, але вмовити його допомогла дружина Еріфіла, яку нібито підкупив дорогоцінним намистом Полінік.
Облогу Фів Адрастом і Полініком міфи описують як справжню війну на винищення. Навіть свїм посланцем до міста нападники зробили найзапальнішого і найнестриманішого з учасників походу, [[Тідей|Тідея]], який примудрився просто під час перемовин вбити кілька десятків найкращих фіванських вояків. Ще більшими були жертви під час штурму. Загинули усі ватажки походу, окрім самого Адраста — його врятував чарівний кінь [[Арейон]], подарований царю [[Геракл]]ом. Величезними були й втрати оборонців. В двобої смертельно поранили один одного й Полінік з Етеоклом. Відбулося фактичне самознищення «верстви героїв».
Але поразка не зупинила Адраста. Він прагнув помсти, тим більше, що фіванці, святкуючи перемогу, по-блюзнірськи відвилися дати дозвіл на поховання тіл загиблих нападників. Через кілька десятиріч сікіонський цар відновив стару коаліцію, яку цього разу очолювали [[епігони]] — нащадки ватажків першого походу. Очолив військо месників син Тідея [[Діомед]]. Фіванці зазнали поразки в бою під мурами свого міста. У смертельному двобої загинув син Етеокла, цар [[Лаодамант]], і син Адраста, [[Егіалей]]. Сумуючи за сином зійшов у могилу і сам Адраст<ref>Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.76-78</ref>.
За переказом, Адраст започаткував в [[Аттика|Аттиці]] та [[Сікіон]]і, де процвітав його культ, [[Немейські ігри]]. Спершу Адраста шанували як божество підземних сил природи, згодом його культ злився з культом [[Діоніс]]а.
[[Міфи]] про життя Адраста дали багатий матеріал для давньогрецького епосу, трагедій і образотворчого мистецтва.
== Примітки ==
{{reflist}}
== Література ==
* ''[[Словник античної міфології]].'' — {{К.}}: [[Наукова думка]], 1985. — 236 сторінок.
{{бібліоінформація}}
[[Категорія:Давньогрецька міфологія]]
|