Адраст: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Avatar6 (обговорення | внесок)
м improve ref
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Адра́ст''' ({{lang-el|Άδραστος}}) — [[аргос]]ький цар, син [[Талай|Талая]].
 
Коли [[Амфіарай]] вигнав Адраста з [[Аргос]]у, він утік у [[Сікіон]] до діда, царя [[Поліб]]а, й одружився з його дочкою. Після смерті [[Поліб]]а Адраст став сікіонським владарем, дійшовши згоди з [[Амфіарай|Амфіараем]], повернувся в [[Аргос]]. [[Оракул]]Але провістив,від щовлади донькинад АдрастаСікіоном одружатьсяАдраст зпри вепромцьому іне левом.відмовився, Томуі [[Деїфіла|Деїфілу]]надалі, вінтак віддавби [[Тідей|Тідеєві]]мовити, а«жив [[Аргія|Аргію]]&nbsp;—на [[Полінік]]ові,два надоми». щитахБільше якихтого, булив зображенісвоєму вепраргоському іпалаці лев.він (Варіант:надавав [[Тідей]]притулок іцаревичам, які [[Полінік]]змушені були вигнанітікати з своїхінших країнгрецьких ікраїв<ref>Мустафін з'явилисяО. передЗолоте палацомруно. АдрастаІсторія, заплутана в одязіміфах. ізХ., шкур2019, згаданих тваринс.75</ref>.)
 
[[Оракул]] провістив, що доньки Адраста одружаться з вепром і левом. Тому [[Деїфіла|Деїфілу]] він віддав [[Тідей|Тідеєві]], а [[Аргія|Аргію]]&nbsp;— [[Полінік]]ові, на щитах яких були зображені вепр і лев. (Варіант: [[Тідей]] і [[Полінік]] були вигнані з своїх країн і з'явилися перед палацом Адраста в одязі із шкур згаданих тварин.)
Щоб повернути володіння [[Полінік]]ові, Адраст організував похід [[Семеро проти Фів|сімох проти Фів]]. Похід виявився невдалим, урятувався лише сам Адраст завдяки чарівному коневі [[Арейон]]у, якого йому подарував [[Геракл]]. Через десять років Адраст брав участь у поході [[епігони|епігонів]] на [[Фіви]]. Там загинув його син [[Егіалей]], з туги за яким Адраст помер. За переказом, Адраст започаткував в [[Аттика|Аттиці]] та [[Сікіон]]і, де процвітав його культ, [[Немейські ігри]]. Спершу Адраста шанували як божество підземних сил природи, згодом його культ злився з культом [[Діоніс]]а.
 
Повернення [[Полінік]]ові престолу батька стало приводом для війни проти [[Фіви|Фів]]&nbsp;— найбільшого і найбагатшого міста тогочасної Греції. Для війни з ними сікіонський цар зібрав широку коаліцію, відомову під назвою «[[семеро проти Фів]]». Легенда каже, що довше за всіх пручався Амфіарай, що ніяк не хотів приєднуватися до походу, але вмовити його допомогла дружина Еріфіла, яку нібито підкупив дорогоцінним намистом Полінік.
 
Облогу Фів Адрастом і Полініком міфи описують як справжню війну на винищення. Навіть свїм посланцем до міста нападники зробили найзапальнішого і найнестриманішого з учасників походу, [[Тідей|Тідея]], який примудрився просто під час перемовин вбити кілька десятків найкращих фіванських вояків. Ще більшими були жертви під час штурму. Загинули усі ватажки походу, окрім самого Адраста&nbsp;— його врятував чарівний кінь [[Арейон]], подарований царю [[Геракл]]ом. Величезними були й втрати оборонців. В двобої смертельно поранили один одного й Полінік з Етеоклом. Відбулося фактичне самознищення «верстви героїв».
 
Але поразка не зупинила Адраста. Він прагнув помсти, тим більше, що фіванці, святкуючи перемогу, по-блюзнірськи відвилися дати дозвіл на поховання тіл загиблих нападників. Через кілька десятиріч сікіонський цар відновив стару коаліцію, яку цього разу очолювали [[епігони]]&nbsp;— нащадки ватажків першого походу. Очолив військо месників син Тідея [[Діомед]]. Фіванці зазнали поразки в бою під мурами свого міста. У смертельному двобої загинув син Етеокла, цар [[Лаодамант]], і син Адраста, [[Егіалей]]. Сумуючи за сином зійшов у могилу і сам Адраст<ref>Мустафін О. Золоте руно. Історія, заплутана в міфах. Х., 2019, с.76-78</ref>.
 
За переказом, Адраст започаткував в [[Аттика|Аттиці]] та [[Сікіон]]і, де процвітав його культ, [[Немейські ігри]]. Спершу Адраста шанували як божество підземних сил природи, згодом його культ злився з культом [[Діоніс]]а.
 
[[Міфи]] про життя Адраста дали багатий матеріал для давньогрецького епосу, трагедій і образотворчого мистецтва.
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
== Література ==
* ''[[Словник античної міфології]].''&nbsp;— {{К.}}: [[Наукова думка]], 1985.&nbsp;— 236 сторінок.
{{бібліоінформація}}
 
[[Категорія:Давньогрецька міфологія]]