Кримськотатарський правозахисний рух: відмінності між версіями

Виник після [[ХХ з'їзд КПРС|ХХ з'їзду КПРС]] (1956) у місцях депортації кримських татар (див. [[Депортація кримських татар|Депортація кримськотатарського народу 1944]]). У різні роки активну роль у його діяльності та підтримці брали [[Амет-Хан Султан|Аметхан Султан]], [[Османов Юрій Бекірович|Ю. Османов]], [[Джеппар Акімов|Дж. Акімов]], [[Айше Сеїтмуратова|А. Сеїтмуратова]], [[Решидов Абдраїм Ізмаїлович|А. Решидов]], [[Решат Джемілєв]], [[Сейтвелієв Сейтнафе|С. Сеїтвелієв]], [[Абдураманов Узеїр Абдураманович|У. Абдураманов]], [[Мустафаєв Рефат Шемседінович|Р. Мустафаєв]], [[Халілов Мустафа Халілович|М. Халілов]], [[Османов Бекір Османович|Б. Османов]], [[Селімов Мустафа Веїсович|М. Селімов]], А. Джеппаров, А. Аблаєв, [[Джемілєв Мустафа|М. Джемілєв]], С. Меметов, [[Петро Григоренко|П. Григоренко]], [[Андрій Сахаров|А. Сахаров]], [[Марченко Анатолій Тихонович|А. Марченко]], [[Костерін Олексій Євграфович|О. Костерін]], [[Людмила Алексєєва|Л. Алексєєва]], [[Алтунян Генріх Ованесович|Г. Алтунян]] та ін. До політичного керівництва країни складалися петиції, провадилася роз'яснювальна робота як протидія антикримськотатарській пропаганді. Відповіддю влади були незначні поступки в галузі культури та репресії. Коли на поч. 1960-х рр. було створено Союз кримськотатарської молоді за повернення на Батьківщину, то його лідерів — М. Омерова, С. Умерова — заарештували. Це не спинило рух. Продовжили його на цьому етапі «ініціативні групи» (діяли в рамках законодавства), і невдовзі заг.загальна чисельність їхніх членів склала 5 тис. осіб, що дало змогу у 2-й пол. 1960-х рр. створити цілісну орг.організаційну структуру руху. Посилилася агітація за повернення до Криму та відновлення [[Кримська АРСР|Кримської Автономної РСР]] як національної республіки. Збиралися кошти для роботи і допомоги засудженим та їхнім сім'ям, посилалися делегації до Москви, проводилися демонстрації. Підготовлене лідерами руху звернення до [[XXIII з'їзд КПРС|XXIII з'їзду КПРС]] (1966) підписали понад 120 тис. осіб, у жовт.жовтні 1966 в Узбекистані повсюдно у місцях проживання депортованих були проведені масові акції з приводу 45-річчя створення [[Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка|Кримської Автономної Соціалістичної Радянської Республіки]]. У вересні 1967 в Ленінабаді (нині м. [[Худжанд]], Таджикистан) відбулися перші нелегальні збори представників «ініціативних груп».

5 верес. 1967 [[Президія ВР СРСР]] ухвалила указ «Про громадян татарської національності, що проживали в Криму», він формально повернув кримським татарам громадянські права, а також передбачив можливість проведення обмеженого «оргнабору» переселенців до Криму. У цей же час тисячі активістів були в різних формах піддані переслідуванням.

З початку 1970-х рр. зростає число тих, хто самочинно повертався до Криму. 1973 таких було 1494 особи, вони зазнали відвертого знущання і жорстоких переслідувань з боку властей. Подальше повернення (з дозволу властей чи ні) було унеможливлено: з 1973 «оргнабір» до Криму фактично було призупинено, влада насильно почала виселяти кримських татар з Криму. 1978, опираючись повторному виселенню, [[Муса Мамут]] на знак протесту в с. Нова Мазанка (колишнє с. Беш-Терек, нині село у складі с. [[Донське (Сімферопольський район)|Донське]] [[Сімферопольський район|Сімферопольського р-нурайону]] АР Крим) здійснив самоспалення.

1989 ВР СРСР засудила депортацію кримськотатар.кримськотатарського народу 1944 і цим актом зняла формальні перепони до повернення кримських татар у Крим.

Кримськотатарський правозахисний рух продовжив свою діяльність у рамках [[Національний рух кримських татар|Національного руху кримських татар]] (помірковане крило руху, що наприкінці 1990-х рр. майже зійшло з політичної сцени) та Організації кримськотатарського національного руху. Зусиллями останньої було відроджено [[Курултай кримськотатарського народу]] і створено [[Меджліс кримськотатарського народу]]. Перший від початку масового повернення до Криму кримських татар [[Курултай кримськотатарського народу|Курултай]] 1991 в м. [[Сімферополь]] ухвалив декларацію про національний суверенітет кримськотатарського народу, затвердив [[Прапор кримських татар|національний прапор]] і [[Гімн кримських татар|національний гімн]].