Костецький Анатолій Георгійович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучено Категорія:Мовознавці XX століття за допомогою HotCat |
Немає опису редагування |
||
Рядок 14:
== Біографія ==
Народився Анатолій Георгійович Костецький 6 грудня 1948 р. у повоєнному Києві у родині вчителів. Батько сорок років пропрацював учителем фізики й математики, мати тридцять вісім років викладала російську мову й літературу. Письменник щиро пишався тим, що був киянином у четвертому поколінні, а рідні шанувалися як люди інтелігентні й совісні. Отримав добру початкову освіт в родині : бабуся чудово розповідала казки, а мама брала його трирічного із собою на заняття, тому в чотири Толя уже навчився читати, а в п'ять - писав. Із дитинства добре грав у шахи та плавав. Звичку до щоденних занять спортом і читання мав по тому і в найгірші часи свого життя.
Із майбутньою професією, за власними спогадами Анатолія Георгійовича також "визначився" ще в дошкільному віці. Розаовідав, що, коли у дитячому садку (який таки відвідвав півроку перед школою), його запитували : "Ким ти хочеш бути?", впевнено відповідав : "Письменником!".
Навчався у відомій серед киян школі №92, що успадкувала освітні традиції знаної Колегії Галагана та де на той час вчилися діти столичної номенклатури, зокрема й мистецької. У численних виступах згодом любив жартувати, що : "Дитинство було важке : класний керівниик - тато ; "нормальні" діти після школи відпочивали від учителів, а в школі від батьків, а мене вчителі і вдома і в школі...". Та саме шкільну држбу і відчуття надійного чоловічого товариства, як і велику щиросердну повагу до шкільництва й Учителя загалом, зберігав у душі впродовж усього життя.
Зі шкільної лави розпочався також свідомий шлях хлопця в літературу. Уже в першому класі Анатолій мав зошит із власними віршами. У п'ятому отримав на шкільному конкурсі диплом за поезії, присвячені Тарасові Шевченку. В подальшому, як і більшість початківців, писав ліричні вірші про природу та кохання й мислив себе, звичайно, автором "дорослим".
Але на початку 60-х рр. "фізика" видавалася юнакам значно прогресивнішою, та й перспективнішою "лірики". Відтак, із восьмого класу Анатолій навчався у технікумі радіоелектроніки (1963 р.), тоді ж отримав звання майстра спорту з плавання. Та мав у юності стільки різних інтересів і вподобань, що коли настав час обирати професію, вступив відразу і до Київського політехнічного інституту (нині - Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут"), і на відділення структурної та прилдалної лінгвістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (нині - Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Успішно навчаючись в обох вузах, юнак зрештою зробив остаточний вибір на користь філології. А відтак, по закінченні навчання, у 1971 р. вступив до аспірантури рідного університету. До 1974 р. молодий науковець досліджував поезію А. Ахматової, В. Хлєбнікова, Б. Пастернака та ін. під керівництвом академіка О. І. Білецького. У 1975 р. успішно захистив дисертаційне дослідження "Содержательные функции поэтической графики" на звання кандидата філологічних наук і залишився викладати в університеті. Із 1979 р. А. Костецький - доцент кафедри загального мовознавства і класичної філології. Викладав нормативні курси "Вступ до мовознавства", "Загальне мовознавство" на філологічному тп романо-германському факультетах. Опублікував близько двох десятків робіт, зокрема "Содержательные функции поэтической графики" (Київ, 1975), "Лингвистическая теория В. Хлебникова" (1975), "Опыт сопоставительного анализа двух семиотических систем" (1981) та інші.
Та наукова кар'єра, хоча й розпочалася вдало і стрімко розвивалася, не стала визначальною у долі письменника. Ще 1967 р. поет-початкувець знаходить щирого Учителя в особі Михайла Стельмаха, однієї з ключових постатей українського літературного процесу тієї доби та батька його найближчого товариша Ярослава Стельмаха. Той щедро ділиться з працьовитим обдарованим хлопцем секретами творчості, опікується його долею. А. Костецький згадував : "Бувало, тиждень-другий я не подавав голосу, і Михайло Панасович телефонував мені сам. Турбувався : "Ти що, кинув писати?...Ні? Тоді чого не несеш?"".
У 1969 р. у журналі "Україна" вперше друкують невеличку добірку віршів студента-кібернетика : "Моряки не зіб'ються з курсу..." ; "Чисті очі будинків - вікна..." ; "Дерева не сплять ночами..." та "Не кожен день минають туга й біль...". Але чутливий до істинного осердя всякого поетичного обдарування Михайло Стельмах радить : "Отут я бачу в тебе щось... інфантильне. Спробуй писати для дітей". І Анатолій Костецький із довірою справжнього Учня береться писати твори для дітей. Як сам згодом розповідав, "за кілька днів написав рівно дюжину віршів й відніс йому". Щось із того таки сподобалось М. Стельмахові. І аж так, що на черговому письменницькому з'їзді метр згадав нікому не знаного початківця у вступі : "...хочу звернути увагу нашого чуйного дитячого видавництва "Веселка" на поки що зовсім невідоме прізвище майбутнього дитячого письменника Анатолія Костецького" та ще й прочитав вірш "Сонячні зайчики". За рік Анатолій Георгійович написав півтори сотні творів для дітей. "З них залишив тільки десяток, інші викинув і не згадував. Про ті дванадцять віршів, залишених Михайлові Панасовичу, - теж забув і думати". Та саме з них у 1972 р. М. Стельмах без відома Костецького під власною редакцією уклав і видав першу книжечку віршів молодого поета "Джміль про сонечко гуде" у видавництві "Веселка".
Працював у [[Веселка (видавництво)|видавництві «Веселка»]] завідувачем редакції літератури для дітей середнього шкільного віку. Редагував дитячий [[Барвінок (журнал)|журнал «Барвінок]]».
| |||