Союз Радянських Соціалістичних Республік: відмінності між версіями

|flag_p2 = Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919–19291919—1929).svg

|flag_p3 = Flag of Byelorussian SSR (1919-19271919—1927).svg

|flag_s1 = Flag of Russia 1991-19931991—1993.svg

|flag_s3 = Flag of Belarus (1918, 1991-19951991—1995).svg

|flag_s5 = Flag of Georgia (1990-20041990—2004).svg

|flag_s12 = Flag of Tajikistan (1991-19921991—1992).svg

<!-- If there are more than 4 leaders, only give first and last &nbsp;— the infobox is not intended to list everything. -->

'''Сою́з Радя́нських Соціалісти́чних Респу́блік''' (скорочено &nbsp;— '''СРСР''' або '''Радянський Союз''') &nbsp;— союзна держава, що існувала з [[1923]] по [[1991]] рік на території [[Східна Європа|Східної Європи]], північної частини Центральної і Східної Азії.

Формально СРСР &nbsp;— союз [[Соціалізм|соціалістичних]] держав<ref name=union/>, утворених на уламках [[Російська імперія|Російської імперії]] після [[Російська революція (1917)|революції 1917 року]]. Фактично &nbsp;— партійна [[диктатура]], з політичним режимом, який протягом більшої частини історії СРСР варіював від [[тоталітаризм]]у до [[авторитаризм]]у. Радянський Союз до 1990 року мав [[однопартійна система|однопартійну політичну систему]], головним органом влади була [[Комуністична партія Радянського Союзу|Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС)]]. Керівна і спрямовуюча роль КПРС була закріплена у [[Конституція СРСР 1977 року|Конституції СРСР 1977 року]]<ref name="kpss1">{{cite web|url=http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1977/red_1977/5478732/chapter/1/#100000|title=Стаття 6 Конституції СРСР зразка 1977 року|language=російською|archiveurl=https://www.webcitation.org/6GYqMgiYO?url=http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1977/red_1977/5478732/chapter/1/#100000|archivedate=2013-05-12|accessdate=2011-05-04|deadurl=yes}}</ref>. Хоча СРСР був номінально союзом республік, насправді це була держава з високим ступенем централізації та [[Командна економіка|плановою економікою]]<ref>[http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_ukraini/istoriya_ukraini_all Орест Субтельний. Україна Історія. Київ: Либідь, 1993. &nbsp;— 720 с. ; 20 &nbsp;см. &nbsp;— ISBN 5-325-00451-4]</ref>.

* до 1933 &nbsp;— Союз радянських соці'''я'''лістичних республік<!--Писалось саме через я, згідно з тодішнім правописом, див. посилання--><ref>[http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1929.html Конституція Української соціялістичної радянської республіки]</ref>;

* після 1933 &nbsp;— Союз Радянських Соціалістичних Республік.

Мовою оригіналу ([[російська мова|російською]]) Договору про утворення СРСР &nbsp;— Союз Советских Социалистических Республик<ref>[http://ru.wikisource.org/wiki/Договор_об_образовании_СССР Договір про утворення СРСР (мовою оригіналу)]</ref>.

Офіційною політикою СРСР був т. зв. [[пролетарський інтернаціоналізм]]. У [[s:ru:Декларация I съезда Советов СССР от 30.12.1922 об образовании Союза Советских Социалистических Республик|декларації про утворення]] було заявлено, що СРСР є «рішучим кроком на шляху об'єднання трудящих усіх країн у світову Соціалістичну Радянську Республіку». В офіційному гімні створеного і керованого Москвою [[Комінтерн]]у співалося: «Наш лозунг &nbsp;— всесвітній Радянський Союз». Активно проводилася політика [[експорт революції|експорту революції]].

Заворушення по всій [[Російська імперія|Російській імперії]] і зокрема в столиці &nbsp;— [[Петроград]]і призводять до офіційної відмови [[імператор]]а [[Микола II|Миколи II]] від престолу. Влада переходить до [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасового уряду]]. Готуються вибори до [[Всеросійські установчі збори|Установчих Зборів]] ({{lang-ru|Учредительное Собрание}}), які мають вирішити питання утворення нового державного ладу і провести вибори до Державної Думи.

У цей час, протягом лютого-жовтня 1917 року, частина партії [[Російська соціал-демократична робітнича партія|РСДРП]] &nbsp;— більшовики, під керівництвом [[Ленін Володимир Ілліч|В. &nbsp;І. &nbsp;Ульянова (Леніна)]], займаються створенням власних структур підтримки &nbsp;— робітничих рад, комітетів і військових загонів, які стали основою нового державного апарату більшовиків. Головні противники на даному етапі &nbsp;— Тимчасовий уряд і армія Корнілова.

Намагаючись узаконити свою владу і поширити її на всю Російську Імперію, більшовики оголошують проведення [[Вибори до Всеросійських установчих зборів|виборів до Всеросійських Установчих Зборів]]. Вибори проводяться в листопаді 1917 року. Перемогу на виборах отримують партії соціалістичного спрямування, проте більшовики набирають лише 24,5 &nbsp;%. Абсолютну більшість 51,7 &nbsp;% отримують [[соціалісти-революціонери]] (есери), ліві есери отримують &nbsp;— 5,6 &nbsp;%, кадети 2,4 &nbsp;%, меншовики &nbsp;— 2,1 &nbsp;%, що не задовольнило керівників більшовиків. Довгий час установчі збори не могли зібратися через вимогу більшовиків, щоб були присутні 400 депутатів (51 &nbsp;% загальної кількості). Врешті установчі збори змогли зібратися [[5 січня|5 (18) січня]]. Разом з відкриттям зборів проводиться багатотисячний мітинг на підтримку установчих зборів. Беззбройний мітинг більшовики розстрілюють кулеметами. Наступні дні депутати установчих зборів не могли зібратись через недопущення їх до [[Таврійський палац|Таврійського палацу]]. [[18 січня|18 (31) січня]] більшовики видають декрет про розпуск установчих зборів.

Розгін більшовиками установчих зборів у січні 1918, які мали визначити майбутній устрій держави, став початком [[Громадянська війна в Росії|Громадянської війни в Росії]] між прихильниками радянської влади (більшовики та ліві есери) з одного боку і її противниками (меншовиками, білогвардійцями, анархістами) &nbsp;— з іншого. Головні воєначальники «червоних»: [[Троцький Лев Давидович|Л. &nbsp;Д. &nbsp;Троцький]], [[Тухачевський Михайло Миколайович|М. &nbsp;М. &nbsp;Тухачевський]], [[Каменєв Сергій Сергійович|С. &nbsp;С. &nbsp;Каменєв]], [[Будьонний Семен Михайлович|С. &nbsp;М. &nbsp;Будьонний]], [[Фрунзе Михайло Васильович|М. &nbsp;В. &nbsp;Фрунзе]], [[Блюхер Василь Костянтинович|В. &nbsp;К. &nbsp;Блюхер]], [[Уборевич Ієронім Петрович|І. &nbsp;П. &nbsp;Уборевич]], [[Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович|В. &nbsp;О. &nbsp;Антонов-Овсієнко]], [[Косіор Станіслав Вікентійович|С. &nbsp;В. &nbsp;Косіор]]. Головні воєначальники «білих»: [[Колчак Олександр Васильович]], [[Денікін Антон Іванович|А. &nbsp;І. &nbsp;Денікін]], [[Юденич Микола Миколайович|М. &nbsp;М. &nbsp;Юденіч]], [[Корнілов Лавр Георгійович|Л. &nbsp;Г. &nbsp;Корнілов]], [[Врангель Петро Миколайович|П. &nbsp;Н. &nbsp;Врангель]], [[Краснов Петро Миколайович|П. &nbsp;Н. &nbsp;Краснов]], [[Міллер Євген Карлович|Е. &nbsp;К. &nbsp;Міллер]], [[Алексєєв Михайло Васильович|М. &nbsp;В. &nbsp;Алєксєєв]], [[Семенов Григорій Михайлович|Г. &nbsp;М. &nbsp;Семенов]].

Як вказують сьогодні російські джерела, в Україні «Независимая Народная Республика провозглашена в 1918, завоевана Красной армией в 1920»<ref>Краткий энциклопедический словарь &nbsp;— {{М.}} : ООО Издательство АСТ; ООО Издательство Астрель, 2002. &nbsp;— 1136 с. {{ref-ru}}</ref>. У такий спосіб Радянська влада остаточно утвердилася в Україні в серпні 1920 року. Військові частини Української Народної Республіки разом з урядом були покинули територію України. Поступово Уряд УСРР уклав договори з РРФСР про військовий і господарський союз<ref>Образование СССР / Сборник документов. 1917—1924. &nbsp;— {{М.}}— {{Л.}} : Издательство Академии наук СССР, 1949. &nbsp;— 472 с. {{ref-ru}}</ref>.

Як свідчать документи того часу<ref>''Єфіменко Геннадій.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?C21COM=2&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=book%2FEJ0022595.pdf 6 липня як «червоний день» календаря: Причини появи сталінського міфу про дату створення СРСР та потреба його деконструкції]// Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід. зб. наук. пр. &nbsp;— 2007. &nbsp;— Вип. 16 (1). &nbsp;— С. 134—153. &nbsp;— Бібліогр.: 70 назв. &nbsp;— укр.</ref>, «сесію ЦВК, яка мала формально започаткувати існування СРСР, спочатку було заплановано на квітень 1923 р. Однак через ряд обставин <…> ця сесія розпочала свою роботу 6 липня 1923 р.<ref>Вторая годовщина СССР // Киевский пролетарий. &nbsp;— 1925. &nbsp;— № &nbsp;14. &nbsp;— 5 июля. &nbsp;— С. 1.</ref> І в перший же день її роботи Декларація і [[Договір про створення СРСР]] під спільною назвою „Конституція СРСР“ були введені в дію»<ref>Образование СССР: Сб. док. под ред. Э. &nbsp;Б. &nbsp;Генкиной. &nbsp;— {{М.}}, 1949. &nbsp;— С. 394. {{ref-ru}}</ref>. 13 липня 1923 року Президія ЦВК СРСР прийняла відозву до всіх народів і урядів світу, в якій сповіщала про створення СРСР та про те, що його вищі органи влади та управління почали роботу<ref>Сборник узаконений РСФСР. &nbsp;— 1923. &nbsp;— № &nbsp;95. &nbsp;— Ст. 950. {{ref-ru}}</ref>.

На початку 1920-х років радянські республіки переживали не найкращі часи. Вони не могли ніяк оговтатися від наслідків Громадянської війни. В Україні та на Поволжі лютував голод, викликаний як посухою, так і свідомими діями Радянської влади<ref>[[Голодомор в Україні 1921—1923]]</ref>. В окремих районах відбувалися селянські антирадянські повстання<ref>Улянич, Володимир. Терор голодом і повстанська боротьба проти геноциду українців у 1921—1933 роках.- Київ: МАУП, 2004.-84 с.</ref>. У березні 1921 р. на Балтійському морі у Кронштадті моряки, незадоволені політикою «воєнного комунізму», підняли антибільшовицьке повстання під гаслами: «Влада Радам, а не комуністам!» Ці обставини не могли не впливати на розвиток всього господарства. Промисловість у республіках залишалась у стані колапсу. Політика «військового комунізму» не виправдала себе. У березні Х з'їзд РКП(б) прийняв рішення про запровадження нової економічної політики &nbsp;— НЕПу. [[Неп]] став фактичним відходом від соціалістичного господарювання і позначився відновленням товарно-грошових відносин. Така політика ставила за мету відродження промисловості та сільського господарства. Селяни відтепер могли вільно продавати залишки своєї продукції на ринках. Таким чином, з'явилася зацікавленість у своїй праці. Проте неп важко назвати капіталізмом. Над промисловістю зберігалося адміністративне управління, що сковувало розвиток підприємств. 21 січня 1924 р. помер засновник Радянської держави, голова Раднаркому СРСР В. &nbsp;І. &nbsp;Ленін. Його тіло забальзамували і поховали в Мавзолеї. Відразу після смерті Леніна почалася боротьба за владу. Невдовзі фактичним лідером держави став генеральний секретар ЦК Йосип Сталін. Він зумів перетворити цю фактично технічну посаду у ключову. Поступово він зосередив усю повноту влади в державі. Паралельно йшла боротьба за владу з його найзапеклішим політичним противником, соратником Леніна, Левом Троцьким. З приходом до влади Сталіна СРСР поступово стає тоталітарною державою.

В 1929 році вибухнула [[Велика депресія 1930-х років|світова економічна криза]]. У зв'язку з тим, що в СРСР в період НЕПу частково сформувалася [[ринкова система]], світова криза зачепила СРСР. Спад промисловості і проблеми з продуктами по всій країні у зв'язку з переважанням невеликих приватних підприємств. Керівництво СРСР після довгих суперечок приймає рішення про проведення індустріалізації країни &nbsp;— створення великої промисловості, яка у свою чергу дасть змогу створити потужний [[військово-промисловий комплекс]] для оборони від західних держав і Німеччини у випадку нападу, а також для подальшого поширення [[світова революція|соціалістичної системи]] в усьому світі. Одною з умов індустріалізації є [[колективізація]] &nbsp;— створення великих [[колгосп|сільськогосподарських підприємств]] &nbsp;— колгоспів та [[радгосп]]ів. Прогнозується, що в деяких районах країни можливий [[опір колективізації|опір цим заходам влади]]. Вирішено проводити колективізацію за всяку ціну &nbsp;— зокрема чинити вплив на населення деяких районів за допомогою [[продзаготівля|продзаготівель]] (створено умови для голодомору), незгодних &nbsp;— заарештовувати і відправляти в концтабори.

У 1932—1933 під керівництвом Сталіна було організовано штучний голодомор, що охопив території України, Казахстану, Поволжя та Північного Кавказу. [[Голодомор в Україні 1932—1933]] став однією з найстрашніших трагедій в історії людства. Під час голоду 1932—1933 вмирає близько 10 &nbsp;% [[населення України]], переважно сільського. Залишаються ті хто знайшов собі місце і роботу в новій суспільній системі &nbsp;— вступив до колгоспу, переїхав жити до міста, вступив в Червону Армію або НКВС. Таким чином, як це не парадоксально, але саме в цей період закладаються основи майбутньої радянської системи &nbsp;— в суспільстві стає мізерною частка приватної власності, створюється велика промисловість, колгоспна система, система освіти, починають швидкими темпами розвиватись природничі науки, зростає роль армії, НКВС і центральної влади в житті суспільства.

Зростає роль репресій у житті суспільства &nbsp;— починає працювати система [[ГУЛАГ]] (система концтаборів), де не дотримувалися елементарні людські права, тому тисячі людей вмирали від голоду, хвороб та непосильної праці.

Впроваджується нові погляди на суспільне життя &nbsp;— принцип переваги загального над власним. Героями проголошуються такі люди, як Павлік Морозов &nbsp;— хлопчик, який ставить інтереси радянської влади вище за інтереси рідної сім'ї (доносить на батька). Іде боротьба з старою суспільною ідеологією &nbsp;— релігією, наприклад, у 1932 році проходить «[[безбожна п'ятирічка]]», протягом якої було знищено близько 95 &nbsp;% церков, що діяли в 1920-их роках.

[[22 червня]] [[1941]] року Третій Рейх, порушивши акт про ненапад, напав і на Радянський Союз. Розпочалася [[Німецько-радянська війна]], яка в у радянській історії отримала назву «[[Велика Вітчизняна війна]]». Ця війна тривала чотири роки &nbsp;— з [[1941]] по [[1945]]. [[9 травня]] 1945 року СРСР закінчив війну з Третім Рейхом перемогою.

Після закінчення війни сильна центральна влада продовжує зосереджуватись в Москві. При цьому влада у своїй політиці все більше починає уділяти уваги внутрішнім перетворенням суспільства. Вище керівництво країни за своїм складом і психологією відрізняється від того, яке було до війни &nbsp;— переважають люди, для яких рідна російська мова, які виховані в рамках російської культури і вважають себе частиною російського народу. Це одна з причин централізованої русифікації суспільства, тобто нав'язування російської мови і культури, яка починається після війни, в усіх радянських республіках. Закриваються створені до війни бібліотеки, культурні товариства, газети і журнали, які сприяли розвитку культур різних народів СРСР, зокрема українські, тюркські (кримськотатарські), єврейські. Ці заходи проводяться в рамках проголошеної боротьби з [[націоналізм]]ом, [[фашизм]]ом і [[космополітизм]]ом. Збільшується кількість репресій за національною ознакою &nbsp;— війна з [[УПА]] в Західній Україні, арешти культурних діячів різних народів СРСР, переселення чеченців і кримських татар (під приводом співпраці з німцями у роки Другої Світової Війни).

Після смерті Сталіна починається новий етап існування СРСР &nbsp;— відлига.

Після завершення Другої світової війни СРСР збільшився за рахунок приєднання деяких нових територій. Крім того, утворився так званий «табір соціалізму», до якого увійшли нові країни &nbsp;— [[Чехословаччина]], [[Польща]], [[НДР]] та інші. У цих країнах була встановлена жорстка влада, що направлялася керівниками СРСР.

У [[1964]] році консервативно налаштована партійна верхівка усунула від влади Хрущова, висунувши замість нього [[Брежнєв Леонід|Леоніда Брежнєва]]. Кремлівський переворот 1964 року був класичним політичним переворотом &nbsp;— специфічною формою захоплення влади певним політичним угрупованням, що зумовлює докорінні зміни у персональному складі правлячої еліти, але не передбачає трансформації політичної системи суспільства.

Цей час ([[1964]]–[[1985]]) відомий як період застою. У радянському суспільстві не відбувається майже ніяких значних перетворень &nbsp;— при владі залишаються старі люди, які не зацікавлені в жодних змінах, а простий народ не має змоги суттєво змінити ситуацію. «Брежнєвська доба» вважається найліпшим часом існування СРСР як з економічної, так і з геополітичної точки зору. Проте насправді радянська економіка знаходилася у стані [[стагнація|стагнації]]. [[Інфляція]] носила прихований характер. Основною статтею радянського експорту становила сировинна база, а саме: [[нафта]], [[природний газ]], [[ліс]], [[метал]]. Так звані «нафтодолари» не йшли на покращення побуту та рівня життя радянських людей. СРСР продовжував політику підтримки країн третього світу.

У [[листопад]]і [[1982]] року помер керівник держави &nbsp;— Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв. Його наступником став голова [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]] [[Андропов Юрій Володимирович|Юрій Андропов]], а згодом [[Черненко Костянтин Устинович|Костянтин Черненко]]. Через важкий стан здоров'я вони померли дуже швидко після приходу до влади.

[[8 грудня]] [[1991]] року голови республік-першозасновників СРСР &nbsp;— Росії, України та Білорусі &nbsp;— [[Єльцин Борис Миколайович|Борис Єльцин]], [[Кравчук Леонід Макарович|Леонід Кравчук]] і [[Шушкевич Станіслав Станіславович|Станіслав Шушкевич]] у держрезиденції «Віскулі» в Біловезькій пущі підписали угоди, згідно з якими Радянський Союз припинив існування як суб'єкт міжнародного права. Водночас ці держави підписали угоду про створення міждержавного об'єднання &nbsp;— Співдружності Незалежних Держав (або [[СНД]]), до якої увійшли ще 9 колишніх республік СРСР (крім трьох прибалтійських), яка мала стати базисом для цивілізованого «розлучення» новостворених країн та запобігання міжнаціональних конфліктів. Іще деякий час після підписання цих угод продовжували існувати деякі центральні органи влади СРСР, так що факт зникнення цієї держави залишався не визнаним юридично. [[25 грудня]] [[1991]] р. подав у відставку [[Президент]] СРСР Михайло Горбачов. У той же день з будівель адміністративних будинків було знято прапори СРСР, а єдиним органом, який існував і вважав себе органом влади СРСР, залишилася Рада Республік Верховної Ради СРСР (тобто одна з палат [[парламент]]у). Вранці [[26 грудня]] [[1991]] р. ця палата зібралася на своє останнє засідання, на якому було прийнято рішення, в якому було констатовано факт припинення існування Радянського Союзу.

У нині існуючих країнах &nbsp;— колишніх республіках СРСР, що сформувались після розпаду СРСР, є певні групи населення, особливо серед російських національних меншин, що сподіваються на «відновлення СРСР» і провадять у цьому напрямку пропаганду, намагаючись «обґрунтувати» його «невідворотність».

До країн, які поступово могли стати провідними в світі, [[Шпенґлер]] відносив США і Японію, зазначаючи при цьому їх неминуче зіткнення за панування в Тихому океані. Хороші перспективи, вважав він, має і Росія, але тільки після звільнення від більшовицького режиму. «Більшовицький уряд не має нічого спільного з державою в нашому розумінні, яким була петровська Росія. Подібно Золотій Орді у монгольську пору, воно складається з правлячої орди &nbsp;— …комуністичної партії з ватажками і всемогутнім ханом, а також із незліченної, покірної та беззахисної маси. Тут мало що вціліло від справжнього марксизму, крім гасел і програми. Насправді наявний чисто татарський абсолютизм, що підбурює весь світ і грабує його, не знаючи ніяких кордонів … хитрий, жорстокий, що використовує вбивство як повсякденний засіб влади»<ref>Цитата за [http://vivovoco.rsl.ru/VV/PAPERS/ECCE/SPENGLER.HTM ''А. &nbsp;И. &nbsp;Патрушев'' Миры и мифы Освальда Шпенглера (1880—1936)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20070518063534/http://vivovoco.rsl.ru/VV/PAPERS/ECCE/SPENGLER.HTM |date=18 травень 2007 }}</ref>.

=== Світові держави: від неприйняття і поборення &nbsp;—  до співпраці (30-ті &nbsp;— кінець 40-х) ===

чоловіки &nbsp;— 65 р. <br/>

жінки &nbsp;— 74 р.<br/>

Колективним главою держави в 1923—1937 рр. був Всесоюзний з'їзд Рад, у проміжках між з'їздами &nbsp;— його Президія. У 1937—1989 рр. колективним главою держави вважалася [[Верховна рада СРСР]], в проміжках між сесіями &nbsp;— [[Президія Верховної ради СРСР]]. В 1989—1990 рр. одноосібним главою держави був [[Голова Верховної ради СРСР]]<ref>Стаття 120 Конституції СРСР в редакції [http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1977/zakony/185466/#119 Закону СРСР від 1 грудня 1988][http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1977/zakony/185466/#119 № &nbsp;9853-XI «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР» ]</ref>, в 1990—1991 рр. &nbsp;— [[Президент СРСР]].

У СРСР законодавчо ніяка ідеологія не проголошувалася державною або панівною, але, з огляду на політичну монополію Комуністичної партії, такою ідеологією де-факто була ідеологія КПРС &nbsp;— [[марксизм-ленінізм]], яку в пізньому СРСР іменували «соціалістичною марксистсько-ленінською ідеологією»<ref>Філософський словник. під ред. І. &nbsp;Т. &nbsp;Фролова, М.: Видавництво політичної літератури, 1987, стор 158.</ref>. Політична система СРСР розглядалася як «соціалістична держава», тобто як «політична частина надбудови над економічним базисом соціалізму, новий тип держави, що приходить на зміну [[Буржуазія|буржуазній]] державі в результаті соціалістичної революції»<ref>Філософський словник. під ред. І. &nbsp;Т. &nbsp;Фролова, М.: Видавництво політичної літератури, 1987, стор 444.</ref>. Однак, на думку деяких західних дослідників радянського суспільства<ref>William van den Bercken. ''Ideology and Atheism in the Soviet Union'' / / Religion in Communist Lands, Vol 13 № &nbsp;3, 1985, стор 269—281.</ref>, в пізньому СРСР марксизм у реальності трансформувався в [[Націоналізм|націоналістичну]] і [[Етатизм|етатичну]] ідеологію, тоді як класичний марксизм проголошував відмирання держави при комунізмі.

Єдиними інститутами, які легально залишалися (але часто піддавалися гонінням) організованими носіями ворожої марксизму-ленінізму ідеології, були зареєстровані релігійні об'єднання (релігійні громади і групи)<ref>William van den Bercken. ''Holy Russia and the Soviet Fatherland'' / / Religion in Communist Lands, Vol 15 № &nbsp;3, 1987, стор 276—277: "In spite of the political compromise between church and state there is no question in the Soviet Union of a rapprochement between Christianity and Marxism, and the so called «idealogical struggle» of the party against non-communist world-views is also aimed at Christianity and every other religion. <…> In spite of all the political restraints, constitutional limitations, legal curtailments and administrative control by the state, the Russian Orthodox Church (together with other churches) remains the only institution in Soviet society which has not been absorbed by state ideology ".</ref>''.

Індустрія СРСР від початку мала дві основні проблеми. Перша &nbsp;— це непомірно висока частка військового виробництва в загальному обсязі виробництва. Друга &nbsp;— це будівництво заради будівництва, виробництво заради нього самого, тобто насправді &nbsp;— заради певних партійних працівників (або груп працівників), які робили кар'єру, отримували владу і гроші для різних «ініціатив» в області створення нових заводів і фабрик, а також &nbsp;— глобальних проектів на кшталт «повороту північних річок». Останнє робило радянську економіку дедалі більш безглуздою, такою, що працює не для людей чи ринку товарів, а в значній мірі &nbsp;— тільки на себе, та й то вкрай погано через централізовану «планову» або «командно-адміністративну» систему управління. Залучаючи величезні маси робітників, ця конструкція в разі розвалу прирікала їх на безробіття таких грандіозних масштабів, яких не знала жодна країна світу.<ref>[http://www.russia-talk.com/rf/lebedev-38.htm протоиерей Лев Лебедев «Великороссия: Жизненный Путь». Глава 38. Выращивание нового народа. «Совки́».]</ref>

На відносно невеликий сектор послуг СРСР припадало трохи менше 60 &nbsp;% ВВП країни в 1990 р., а в промисловому і сільськогосподарському секторах &nbsp;— 21,9 &nbsp;% і 20 &nbsp;% відповідно в 1991 р. Сільське господарство було переважним заняттям в СРСР до масової індустріалізації за [[Сталін Йосип Віссаріонович|Йосипа Сталіна]]. Сектор послуг мав низьку важливість, причому більшість робочої сили було зайнято в промисловому секторі. [[Робоча сила]] становила 152,3 &nbsp;млн чол. До переліку великих промислових товарів СРСР можна віднести нафту, сталь, автомобілі, аерокосмічну, телекомунікаційну, хімічну, електронну, харчову, лісову, оборонну промисловості.

У СРСР [[ВВП]] на душу населення за ПКС у [[1991]] році складав 9130 дол. США &nbsp;— це станом на той рік був 33 показник у світі<ref>[http://www.theodora.com/wfb/1991/rankings/gdp_per_capita_0.html 1991 CIA WORLD FACTBOOK]</ref>.

| align=center| 20,4 &nbsp;%

| align=center| 18,5 &nbsp;%

| align=center| 23,5 &nbsp;%

| align=center| 26,2 &nbsp;%

| align=center| 25,6 &nbsp;%

| align=center| 24,1 &nbsp;%

| align=center| 25,5 &nbsp;%

| align=center| 23,3 &nbsp;%

| align=center| 23,7 &nbsp;%

| align=center| 20,0 &nbsp;%

| align=center| 21,0 &nbsp;%

| align=center| 18,1 &nbsp;%

| align=center| 30,3 &nbsp;%

| align=center| 26,3 &nbsp;%

| align=center| 24,0 &nbsp;%

| align=center| 25,5 &nbsp;%

| align=center| 19,5 &nbsp;%

| align=center| 23,5 &nbsp;%

* [[Академія наук СРСР]]

* [[Радянська космонавтика|Радянська космічна програма]]

* [[Національний заслужений академічний народний хор України імені Григорія Верьовки]]

* [[Міжнародний конкурс імені Петра Чайковського]]

* {{ref-ru}} ''Боффа Д.'' История Советского Союза. В 2 тт. / Пер. с ит. &nbsp;— Москва: Международные отношения, 1990. ISBN 5-7133-0362-4

** Том 1: От революции до второй мировой войны. Ленин и Сталин, 1917—1941. &nbsp;— 628 с.

** Том 2: От Отечественной войны до положения второй мировой державы. Сталин и Хрущев, 1941—1964. &nbsp;— 631 с.

* {{ref-ru}} ''Верт Н.'' История советского государства. 1900—1991 / Пер. с фр. &nbsp;— Москва: Прогресс, Прогресс-Академия, 1992. &nbsp;— 480 с. ISBN 5-01-003643-9

* {{ref-ru}} ''Карр Е. Х.'' Русская революция от Ленина до Сталина. 1917—1929 / Пер. с англ. &nbsp;— Москва: Интер—Версо, 1990. &nbsp;— 208 с. ISBN 5-85217-005-4

* {{ref-ru}} ''Козлов В. А.'' Неизвестный СССР. Противостояние народа и власти. 1953—1985. &nbsp;— М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2006. &nbsp;— 448 с. &nbsp;— ISBN 5-224-05357-9.

* {{ref-ru}} ''Шубин А.'' Золотая осень, или Период застоя СССР в 1975—1985 гг. &nbsp;— Москва: Вече, 2008. ISBN 978-5-9533-2297-3

* {{ref-ru}} ''Шуткова Е. Ю.'' [http://www.twirpx.com/file/1643969/ Советские политические репрессии в отношении несовершеннолетних (1917—1953 гг.)]: Дисс. … канд. ист. наук.— Ижевск: Удмуртский государственный уныверситет, 2003. &nbsp;— 289 с.

* {{ref-ru}} Депортации народов СССР: (1930-е &nbsp;— 1950-е годы). Ч. 1: Документальные источники Центрального Государственного Архива Октябрьской революции, высших органов государственной власти и органов государственного управления (ЦГАОР) СССР / Сост. О. &nbsp;Л. &nbsp;Милова. &nbsp;— М.: Ин-т этнологии и антропологии им. Н. &nbsp;Н. &nbsp;Миклухо-Маклая РАН. &nbsp;— 1992. &nbsp;— (Народы и культура: Материалы к серии / Отв. ред. Ю. &nbsp;Б. &nbsp;Симченко; Вып. 12). &nbsp;— 353 с.: карт.

* {{ref-ru}} Гражданская война в СССР. В двух томах. Т. 2. Решающие победы Красной Армии. Крах империалистической интервенции (март 1919 г. &nbsp;— октябрь 1922 г.) &nbsp;— М.: Воениздат, 1986. &nbsp;— 447 с, ил.

* {{ref-ru}} Образование СССР / Сборник документов. 1917—1924. &nbsp;— М.; Л.: Издательство Академии наук СССР, 1949. &nbsp;— 472 с.

* [https://vpered.wordpress.com/2018/05/03/linden-marxism-union-iii/ Марсель ван дер Лінден. «Західний марксизм» і Радянський Союз. Огляд критики та дискусій після 1917 року. Глава III. Від сталінського «великого стрибка» до «Великої Вітчизняної війни» (1929-19411929—1941) (2007)]

* [https://vpered.wordpress.com/2018/10/29/linden-marxism-union-vi/ Марсель ван дер Лінден. «Західний марксизм» і Радянський Союз. Огляд критики та дискусій після 1917 року. Глава VI. Від придушення «Празької весни» до перебудови (1968-19851968—1985) (2007)]