Косач Олена Антонівна: відмінності між версіями

|Мова творів =

|Роки активності =

|Напрямок =

|Жанр =

|Magnum opus =

|Ukrcenter =

|Премії =

|Нагороди =

|Signature =

|зображення =

|alma mater =

'''Олена Антонівна Косач''' (у заміжжі — '''Тесленко-Приходько'''; [[псевдонім]]и: ''Зовиця, Е. Ластівка, Олена Ластівка''; {{ДН|21|1|1845|9}},  [[Мглин]], [[Чернігівська губернія]], [[Стародубщина]] (нині [[Брянська область|Брянської області]] [[Російська Федерація|Російської Федерації]])  — [[9 лютого]] [[1927]], [[Київ]]) — українська [[Письменник|письменниця]] зі [[Стародубщина|Стародубщини]], [[Активізм|громадська діячка]].

Сестра [[Косач Петро Антонович|Петра Косача]], [[Косач Григорій Антонович|Григорія Косача]], [[Косач Олександра Антонівна|Олександри Косач]], тітка [[Леся Українка|Лесі Українки]], близька їй людина. Тітка та хрещена мати [[Косач Михайло Петрович|Михайла Косача]]. Мати рентґенолога [[Тесленко-Приходько Юрій Петрович|Юрія Тесленка-Приходька]].

Народилася 9 ([[21 січня]]) [[1845]] року в місті [[Мглин]] [[Чернігівська губернія|Чернігівської губернії]]. Була четвертою дитиною в [[Косачі|сім'ї Косачів]]: батько  — колезький секретар [[Косач Антон Григорович|Антон Григорович Косач]] ([[1814]]—[[1910]]) та мати  — [[Чернявська Марія Степанівна|Марія Степанівна Чернявська]] (померла [[15 листопада|3 (15) листопада]] [[1848]]  р.). Після смерті матері дітей виховувала її рідна сестра Парасковія.

[[1876]]  р. притягалася до дізнання у справі революційного українського гуртка в [[Кропивницький|Єлисаветграді]]. Цього ж року з двоюрідною сестрою Ю.  Й.  Круківською (в одруженні Бубнівською) сприяла втечі за кордон [[Макаревич Анна Мойсеївна|А.  М.  Макаревич]], передавши їй закордонний паспорт рідної сестри [[Косач Олександра Антонівна|Олександри Косач]]. Відтоді перебувала під негласним наглядом поліції, який було знято [[26 липня]] [[1878]]  р. через закриття справи за браком доказів. Брала активну участь у [[народництво|народницькому русі]].

З [[1877]] року разом з [[Драгоманова Людмила Михайлівна|Л.  М.  Драгомановою]] працювала вихователькою в денному притулкові для дітей робітників у [[Київ|Києві]]. Учасниця київського революційного гуртка «бунтівників».

Узимку 1878—1879  р. жила в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]], працювала акушеркою в лікарні.

Заарештована після [[13 березня]] [[1879]] року у зв'язку із замахом на шефа [[Жандармерія|жандармів]] [[Дрентельн Олександр Романович|Олександра Дрентельна]]. Була ув'язнена в Литовському тюремному замку. За розпорядженням міністра внутрішніх справ від [[21 квітня]] [[1879]]  р. вислана з [[Санкт-Петербург|Петербурга]] до [[Олонецька губернія|Олонецької губернії]] під гласний нагляд поліції. З [[8 травня]] цього ж року переведена до міста [[Пудож]]а [[Олонецька губернія|Олонецької губернії]] (нині місто в [[Карелія|Карелії]], РФ), де пробула до [[1881]]  р. Після постанови Особливої наради вислана в Західний Сибір — ще на п'ять років до міста [[Ялуторовськ]]а [[Тобольська губернія|Тобольської губернії]] (нині місто [[Тюменська область|Тюменської області]], РФ).

На початку [[1884]]  р. вийшла заміж за засланця [[Тесленко-Приходько Петро Васильович|П.  В.  Тесленка-Приходька]]. [[25 грудня]] цього ж року в подружжя Тесленків-Приходьків народився син [[Тесленко-Приходько Юрій Петрович|Юрій]].

[[1891]]  р., відбувши термін заслання, разом із сином відвідала родину брата [[Косач Петро Антонович|Петра Антоновича]] в [[Луцьк|Луцьку]]у й [[Колодяжне (Ковельський район)|Колодяжному]].

Влітку [[1895]]  р. повернулася з сином із [[Сибір|Сибіру]]у.

[[1896]]  р. після повернення з заслання [[Тесленко-Приходько Петро Васильович|чоловіка]] жила в [[Рига|Ризі]], а згодом і на [[Волинь|Волині]] ([[Запруддя (Камінь-Каширський район)|Запруддя]]).

Під час Першої світової війни переїхала з родиною до [[Київ|Києва]] ([[Лабораторна вулиця (Київ)|вулиця Лабораторна]], 11).

Померла в Києві [[9 лютого]] [[1927]] року. Була похована на [[Байкове кладовище|Байковому цвинтарі]] поруч із могилою [[Драгоманова Людмила Михайлівна|Л.  М.  Драгоманово]], приятельки з молодих літ. Поховання нині втрачене.[[FileФайл:"Ганна" Олена Ластівка.jpg|thumb|"«Ганна"» Олена Ластівка (1881  р.)]]

Авторка низки гумористичних та історичних [[вірш]]ів українською мовою та стилізованої під [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] поеми-билиці «Ганна» (видана [[1881]] року під псевдонімом Олена Ластівка коштом [[Косач Петро Антонович|брата Петра]] ) — про недолю вбогої вдови, в якої загинув син-підпасич.

Косачів-племінників захоплювала цікавими й образними розповідями, які згадує [[Леся Українка]] у вірші «Забуті слова» [https://www.l-ukrainka.name/uk/Verses/Vidguky/ZNevilPisen/ZabutiSlova.html Із циклу «ЗабутіНевольницькі словапісні»]. Своїй ''«тьоті Єлі»'' Українка також присвятила вірш «[[Надія (вірш)|Надія]]».

* Скрипка Т. Спогади про Лесю Українку.  — К.: Темпора, 2017.  — 368 с.: іл. — ISBN 978-617-569-208-0