Марджері Аллінґем: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 20:
=== Кемпіон і успіх ===
Справжній успіх прийшов до Марджері Аллінгем з публікацією в 1929 році детективного роману «[[Злочин у Блек Дадлі]]» ({{Lang-en|The Crime at Black Dudley}}). У цьому романі вперше з'являється {{Нп|Альберт Кемпіон||ru|Альберт Кэмпион}}, нехай і як другорядний персонаж, що вважався пародією на лорда Пітера Вімзі Дороті Сеєрс<ref>[http://www.strandmag.com/campion.htm 'The Great Detectives: Albert Campion' by
Написавши три романи і маючи сильного центрального персонажа, Аллінгем значно поліпшила свої письменницькі навички, знайшла «свій» жанр і продовжила писати популярні романи про Альберта Кемпіона. Спочатку від Марджері вимагалося писати оповідання про Кемпіона для таких журналів, як [[The Strand Magazine|''The Strand Magazine'']], але з часом популярність Кемпіона зростала, як і число послідовників персонажа, і врешті решт цей персонаж став центральним героєм 18 романів та понад 20 оповідань, що писалися і видавалися до 1960-х років.
Альберт Кемпіон — загадковий, високопоставлений персонаж (в ранніх романах Аллінгем натякала, що сім'я її персонажа знаходиться в лінії успадкування британського престолу), що має дворянський титул і працює під вигаданим ім'ям. Кемпіон плавно переміщається між ешелонами дворянства й уряду з одного боку, і темним злочинним світом з іншого, часто в супроводі свого «капітана Ґастінгса» — колишнього злодія, нині слуги, — Леґґа. Протягом усього свого літературного життя, Кемпіон бував то класичним детективом, то справжнім авантюристом. Дійсно, перші три романи Аллінгем про Кемпіона — «Злочин у Блек Дадлі», «Таємничий доказ» і «Подивіться на леді» — були написані тим, що сама письменниця називала «методом сливового пудингу»: менше зосередженості на методах вбивства і формальностей класичного детектива, більше авантюр.<ref>{{Cite book|title=The Oxford Companion to Crime and Mystery Writing|last=Herbert|first=Rosemary|publisher=Oxford University Press|year=1999|isbn=0195072391|location=New York|pages=14
По мірі просування серії, Кемпіон працює все більш тісно з поліцією і контррозвідкою [[Таємна служба розвідки (Велика Британія)|MI6]]<ref name=Stevenson_Guardian>{{cite web|last1=Stevenson|first1=Jane|title=Rereading: Margery Allingham, Queen of Crime|url=https://www.theguardian.com/books/2006/aug/19/fiction.shopping1|website=[[The Guardian]]|accessdate=10 July 2014|date=19 August 2006}}</ref>. Він закохується, одружується, стає батьком, згодом мудрішає і дозріває емоційно. По мірі того, як вдосконалюється авторський стиль Аллінгем, стиль і формат її книг рухалися далі. В той час, як її ранні романи безтурботні і більше скидаються на якусь «фантастичну пригоду»,<ref name=Stevenson_Guardian/> пізні романи Марджері, такі, як «[[Тигр у диму]]» ({{Lang-en|The Tiger in the Smoke}}) (1952) (включений у британський варіант «{{Нп|100 кращих детективних романів усіх часів||ru|100 лучших детективных романов всех времен}}»), більше зосереджуються на психологічних портретах вбивці і жертви. У багатьох пізніх романах Кемпіон знову повертається на другорядну роль; не більш помітна і його дружина Аманда і його поліцейські помічники.
Рядок 55:
* ''{{нп|Dancers in Mourning|Танцюристи в траурі}}'' (1937); у США вийшов під назвою «''Who Killed Chloe?»''
* ''Mr. Campion: Criminologist'' (1937)
* ''{{нп|The Case of the Late Pig|Справа
* ''{{нп|The Fashion in Shrouds|Мода у савані}}'' (1938); в Росії також друкувався під назвою «Мода на саван»
* ''Mr. Campion and Others'' (1939)
| |||